Науковиця з Польщі розповіла лучанам історію ордену єзуїтів

У Луцьку розповіли про єзуїтів, їхню суспільну та будівничу діяльність в Європі, зокрема у Речі Посполитій XVI-XVIII cтоліття. Лекцію «Суспільна діяльність єзуїтів та архітектура колегіумів» провела докторка інженерно-технічних наук Варшавської Політехніки Клара Канторович-Вулковська. 

До заходу в суботу, 29 червня в музейному просторі «Окольний замок» лекторка доєдналася онлайн. Подію відвідала й журналістка Район.Історія. 

Історія єзуїтів розпочалася в Іспанії у XVI столітті. Тоді утворився католицький чернечий орден, який прагнув через місіонерство поширювати християнську віру та її доктрини. До Бранева прибічники ордену прийшли у 1564 році. 

Лекція про єзуїтів

Релігійні вчення єзуїти поширювали через будівництво сакральної архітектури та будівництво освітніх закладів – колегіумів – шкіл двох рівнів: нижчого та вищого рівня. З приходом на нові землі, отці отримували маєтності, що були гарантією їхнього належного функціонування. 

Окрім важливих семи наук того часу (граматики, латини, арифметики та геометрії, риторики, поетики, діалектики й музики) у колегіумах вищого рівня вивчали теологію. Після завершення навчання, студенти могли ставати парафіяльними священниками, чиновниками й «обіймати важливі посади на благо всім». 

Як розповіла Клара Канторович-Вулковська, орден намагався пристосовуватися до умов і звичок обраного міста, яке обирали для просування своєї релігійної ідеї. 

Через що так званий «єзуїтський стиль» в архітектурі, яку зводили члени Товариства Ісуса, більше стосувався практичних і функціональних аспектів будівництва, аніж художнього оформлення. Також члени ордену орієнтувалися на стильові тенденції того часу – бароко та класицизм. 

Захід

Італійські міста слугували взірцями для інших земель, тоді як римські архітектори сприяли розбудові мережі костелів та колегіумів, працюючи у нових для отців регіонах (Слуцьк, Ґродно, Львів, Луцьк, Остріг та інші). 

У Луцьку також є споруда, зведена за планом італійського архітектора Джакомо Бріано. Це єзуїтський костел, нині відомий як Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла. 

«Звичайно, що стосується засновників, фундаторів, то диякони мали вплив на формування колегіумів. Навіть листування Бріано з фундаторкою Острозького колегіуму, про яке висували багато версій, показувало, що замовниці постійно щось не подобалося. Але усі вимоги чи побажання фундаторів мусили якось обмежуватися більш естетичними питаннями, бо щодо функціонала приймали рішення фахівці архітектури та центральна влада», – сказала докторка Клара Канторович-Вулковська. 

Відвідувачі

Забудовники перед спорудженням висилали проєкт у двох примірниках до Риму. Коли звідти повертався один примірник це означало, що план можна реалізовувати. Лекторка розповіла присутнім і про планування цокольних поверхів колегіумів, проте зазначила, що простежити точний функціонал кожного підвалу складно. 

«Плани підвалів, звичайно, були намальовані, реалізовані, але оскільки це будівельна документація, вона була знищена», – зауважила докторка. 

Архітектори для проєктів обирали тип базиліка. Його основною характеристикою була наявність нефа – коридору з рядів з колон та арок. 

«Не можна стверджувати, що всі збудовані єзуїтами церкви були базиліками. А все ж їх було більшість», – додала лекторка. 

Лекція

У своїх матеріалах, Клара зазначила, що церкви, монастирські та освітні будівлі зводили поруч, утворюючи комплекси. Вони слугували простором для молитов, навчання і розваг. Важливо було аби будівлі перебували у межах міських фортифікаційних укріплень. 

Намагалися підшуковувати території ближче до головних просторів міста, аби побудувати тісний контакт зі суспільством.  Водночас комплекси проєктувалися таким чином, щоб забезпечити комфорт. 

Зокрема, легке переміщення до інших побудов та закритий від міста внутрішній простір. Його використовували для публічних виступів – диспутів та декламацій. Часто влаштовували театральні вистави. 

«Архітектурні ансамблі зазвичай розташовували поруч з ринком, тому що вони потребували багато місця. Хоча є приклад в Гданську, де все було дуже сконденсовано, тому що це було місто, в яке дуже багато інвестували, тому там було більше такого типу забудови. Ці ансамблі виконані в стилі раннього бароко, який принесли єзуїти. З часом стилі змінювалися, і пізніші ансамблі відрізняються від тих ранніх», – розповіла Клара Канторович-Вулковська. 

Слухачі

Як зазначила докторка, на територіях України, особливо більш східних, архітектурні ансамблі були виконані в більш «жорсткому бароковому стилі». Також вона наголосила, що бібліотека при школах була призначена не лише для студентів, а й для професорів, мешканців того закладу. 

«Дуже дбали про хороше освітлення, адже там часто працювало скупчення людей, тож це було істотне питання. Вікна часто були блоками й розташовувалися в партері», – додала лекторка. 

Плани зведення

Згодом архітектура релігійних та освітніх будівель єзуїтів змінювалася, бо хоч ті й поширювали бароко, все ж вони пристосовувалися до настроїв території. Тому коли суспільство вирішило, що бароко надто переобтяжений стиль, то члени ордену також почали вдаватися до простіших конструкцій.

Читайте також: Відреставрували фото родини Косачів з Колодяжненського музею