Львів: у Шевченківському гаю відтворили інтер'єр школи початку ХХ століття

30 Травня 2024, 15:32

516

У музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові представили оновлений інтер’єр школи із села Бусовисько (Самбірського району).

Фахівці завершили реставрацію всередині приміщення: замінили підлогу, обтинькували стіни та оновили внутрішню експозицію. Про це повідомили в музеї.

За основу відтворення інтер’єру взяли кінець австрійського періоду – міжвоєння. В експозиції – портрет цісаря Франца Йосипа, шкільне свідоцтво на стіні та розгорнута газета «Діло» у вітальні.

Школа. Джерело фото: Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького

Головний художник музею Святослав Фот, облаштовуючи експозицію, прагнув створити відчуття присутності людини в приміщенні.

«Я вигадав собі таку легенду, спробував вжитися в той час, який ми почали відтворювати. Наприклад, на столику у вітальні лежить газета 1928 року, яку викладач кожен день отримував від поштаря (на ґанку стоїть запаркований його ровер), пив каву і читав свіжу пресу. На столі вчителя лежать читанка та окуляри. Усі ці персоналізовані деталі відтворюють присутність персонажів тої епохи: здається, ніби вони щойно вийшли з кімнати», – розповів Святослав Фот.

Читайте також: «Тут гарні дні»: як письменник Валер'ян Поліщук навчався у Луцькій гімназії

Школу з села Бусовисько науковці музею віднайшли під час експедиції на Бойківщину в 1976 році, і вже за два роки перевезли до скансену.

З архівних музейних записів відомо, що школа стояла в центрі села, навпроти церкви:

«Споруджена на кошти громади в 1880 році. Від вулиці була відгороджена штахетами, за якими виднівся живопліт. Через фіртку входили на шкільне подвір'я. Направо від приміщення школи починався город, за яким виднівся сад. Зліва – «гімнастичне боїще» для забав дітей. Ближче до кута огорожі стояла криниця з дерев’яним зрубом. В глибині цієї частини подвір'я була господарська споруда. Сама школа - дерев'яна, покрита гонтом. На гребені даху вежа з дзвінком, який приводили в рух шнурком, що звисає в коридорі. Так скликали учнів. Головний вхід – з подвір'я, через оздоблений різьбленими дошками, ганок».

У монографії про Старосамбірщину «Staromiejskie ziemia i ludność» Зофії Стшетельської-Гринбергової 1899 року, зазначається, що школа в Бусовиськах є «найгарніша з всіх шкіл» і може бути зразком при будівництві таких споруд в інших селах.

Під час повторної експедиції 1979 року науковий співробітник музею Ярослав Кравченко записав спогади одного зі старожилів села, Панько Паньковича Короля (1897 р.):

«Школу будували на кошти громади сільськими майстрами. Керував ними Йосиф Луць. А було то на початку 1880-тих років. Покрита школа була гонтом. Вежа з дзвінком називалась «сигнатурка». Зверху вежі був флюгер. Перед школою ріс живопліт, попід вікнами – грядки з квітами. Гімнастичне боїще – чистий пляц біля школи, де діти бавились. Я вчився в школі з 1904 по 1910 рр. В коридорі і в класі підлога була з півдерева «плениць». Піч мурована з каменю. Стіл вчителя стояв на «градусі», на якому також били учнів за непослух. На «градус» вело 3 сходинки. Лавки були довгі, на 8-10 учнів. 1-2 класи писали рисіками на чорних табличках в вузьких дерев'яних рамках. На стіні висіла мапа і портрет Франца-Йосипа. Вчили рахунків, польську і українську мови, закон Божий. В класі стояла шафа, де були зошити, чорнило, пера, олівці. Вчителька жила при школі, з другої сторони сіней».

У скансені можна відчути атмосферу школи початку XX століття, дізнатися що таке «віслюча парта» і подивитися на глобус з гарбуза.