Сім'ям з Волині та Львівщини надали звання «Праведники народів світу»

Почесне звання від Ізраїлю отримали українці, які в роки Другої світової війни врятували євреїв від Голокосту. 

Днями у Львові Посольство Держави Ізраїль в Україні разом та міська рада вшанували родини з Львівської, Волинської, Тернопільської та Івано-Франківської областей, яких визнали Праведниками народів світу. Церемонію нагородження провели в стінах Львівської мерії. Про це йдеться на сайті Львівської міськради.

Звання «Праведників народів світу» надали Михайлу й Анні Комарницьким та їхній дочці Галині з Львівської області (нагороду отримала Марія Ольберт, донька Галини); Іоні та Ірині Пахольчукам, мешканцям Волинської області (нагороду отримав їхній племінник Валерій Пахольчук). 

Марія Ольберт, донька Галини та її батьків Михайла і Анни Комарницьких, розповіла про ті часи, коли її родичі, попри надзвичайну небезпеку бути страченими, врятували єврейку-медичку.

«Вони переховували Хаву – акушерку, яка допомагала народитися багатьом дітям. Вона і в бабці приймала роди. Вона знала, що її не здадуть, вона їм довіряла, і тому прийшла до них. І вони її три роки переховували. Дуже небезпечно було, тому що тоді було багато людей, які здавали. І мама розповідали, що теж здали і прийшли шукати, і взяли замість Хави – маму. Кілька разів маму брали, і вже могли її навіть розстріляти, але бургомістр сказав, що то точно дочка Комарницького Михайла, і вони її випустили, – сказала Марія Ольберт.

Нині 2691 українця визнано Праведником народів світу. Водночас тисячі рятівників досі залишаються невизнаними та невідомими. За кількістю Праведників Україна посідає четверте місце у світі після Польщі, Нідерландів та Франції. Загалом є понад 28 тисяч Праведників народів світу з понад 50 країн світу.

Нові Праведники народів світу: 

Комарницькі Михайло і Анна та їхня дочка Галина з Львівської області.

Врятована, що вижила – Хава Брандельштейн. 

Вона народилась у місті Турка-над-Стриєм у східній Галичині (сьогодні приблизно за 15 км на схід від польсько-українського кордону). 1921 року в місті мешкало понад 10 000 осіб, і 40% містян були євреями. У подружжя Брандельштейн було дев'ять дітей, але після 1918 року живим залишився тільки один син — Ламель-Ашер. Хава була акушеркою, і тому багато хто в місті знав її. У вересні 1939 року місто було окуповане Червоною Армією й увійшло до складу СРСР. Син родини Брандельштейн, Ламель-Ашер, одружився і працював учителем математики в місцевій школі.

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина вдерлася до СРСР, і невдовзі прикордонне місто Турка було окуповано. Ламель-Ашер із дружиною втекли до Башкирії й вижили. Доля його матері Хави, яка залишилась у місті, була іншою. Більшість євреїв Турки нацисти знищили у 1942 році поблизу міста, в таборі Белжець і в гетто в Самборі.

З 1942 по вересень 1944 року Хаву Брандельштейн переховували Михайло Комарницький та його дружина Ганна. Вони знали Хаву як акушерку ще до війни та ховали її у підвалі свого будинку, а під час облав – у копиці сіна. Старші діти Комарницьких допомагали, а меншим сказали, що то бабуся, яка приїхала з іншого села. Так Хава Бальдерштейн дочекалася звільнення міста.

У серпні 1945 року син Хави Ламель-Ашер повернувся до Турки разом із дружиною та маленькою дочкою і знайшов свою матір. Вони продовжували жити разом у Турці. У березні 1961 року Ашер-Ламель із родиною іммігрували до Ізраїлю.

Онук Хави Брандельштейн Яків відшукав сина Комарницьких Славка. Доктор Славко Комарницький розповів Якову подробиці історії порятунку Хави Брандельштейн, яку той знав з дитинства.  

Пахольчук Іон та Ірина, мешканці Волинської області.

Врятований, що вижив – Єхіель Вайнштейн.

Єврейська родина Вайнштейнів, батьки та четверо дітей, проживали на Волині в селі Піщани, Ковельського району. 1938 року старший син Вайнштейнів поїхав до Аргентини, а у 1939 році повернувся на територію СРСР. 1940 року в родині померла мати. При вторгненні Німеччини в СРСР у червні 1941 року тільки один з синів Вайнштейнів, Ісраель, втік у глиб Росії, а батько родини,  Йосеф, з двома дітьми – Хаєю і Єхиель, залишився на окупованій німцями території.

У селі Піщани проживало дванадцять єврейських сімей. Місцева українська поліція знала їх усіх. З початку окупації євреям було наказано носити на одязі жовтий клапоть Маген Давид і працювати на каторжних роботах. До 1942 року всі євреї залишалися мешкати у своїх будинках. Якоїсь Єхіеля відправили з іншими молодими євреями села на роботу до сусіднього міста Поворська. Він втік з роботи й пішов до Ковеля, щоб знайти брата.

Єхіель не знав, що його брат утік до Росії ще до приходу німців. У Ковелі його впізнали як єврея і відправили до гетто, де він пробув кілька тижнів, доки не втік. Повернувшись до свого села, він звернувся до друга-українця, від якого дізнався, що деяких євреїв депортували. Єхіель знайшов батька та сестру і вони втрьох ховалися до 1943 року. Переховуватися їм допомагали три чи чотири українські родини з села Піщани. Яд Вашем згадує лише одне ім'я помічника: Пахольчук.

У вересні 1943 року німці оголосили, що євреям дозволено повернутися до своїх будинків і що їм не буде завдано жодної шкоди. З 12 євреїв, які повірили цьому, також були й Вайнштейни. Але їх усіх повели на страту. Єхіель та його сестра Хая розбіглися в різні боки та втекли. Хая Вайнштейн знайшла схованку в українського товариша, який передав її поліції. А Єхіель ховався у громадській будівлі, а потім у селянських сараях та стайнях, часто без відома власників. Йому допомагали ті ж самі родини, які підтримували його сім'ю у минулому. Приносили їжу, одяг та інші потрібні речі. Ось так Єхіель вижив до приходу росіян у липні 1944 року.

Відразу після звільнення Єхіель повідомив про усіх колабораціоністів НКВС, а сам записався до лав Червоної Армії. Після війни він не повернувся до села Піщани, а жив у місті Сарни, доки 1967 року не репатріювався до Ізраїлю.

Єхіель довгі роки відмовлявся розповідати про те, що сталося. Лише у 2012 році він погодився дати інтерв'ю команді Яд Вашем. Єхіель згадував серед тих, хто допомагав йому вижити, родину Пахольчуків. Інше прізвище, яке пам'ятав Єхіель, – Ковальчук.

Діти Єхіеля у вересні 2019 року розшукали у селі Піщани доньку родини Пахольчук, Ніну, 1932 року народження, яка добре пам'ятала і підтвердила, що Єхіель справді ховався і домі її батьків.

Довідково: звання Праведника народів світу – найвища нагорода Держави Ізраїль, що надається не євреям, які з ризиком для власного життя допомагали євреям пережити Голокост. Це звання висловлює вдячність Держави Ізраїль та єврейського народу тим небагатьом, хто допомагав євреям у найчорніші дні їхньої історії. Визнані отримують медаль і Почесну грамоту, а їх імена увічнюють в Яд Вашем на Горі Пам'яті в Єрусалимі.

Читайте також: Праведники народів світу з Рівного: родина два з половиною роки переховувала сестер. Спогади