Колективна травма: у Луцьку розповіли про геноцид кримських татар

17 Травня 2024, 13:49
У Луцьку провели історичну годину про геноцид кримських татар РЕПОРТАЖ 644
У Луцьку провели історичну годину про геноцид кримських татар

У Луцьку провели історичну годину про депортацію кримських татар. Захід, що відбувся 16 травня, підготували до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 

Лекцію у Волинському краєзнавчому музеї відвідала й журналістка Район.Історія. 

Історик та науковий співробітник музею Богдан Зек розповів про депортації кримців у ХХ столітті. Розповідь він почав з доказів, про те, чому кримських татар можна називати саме нацією.

«Так само як і українці, цей народ завжди був утискуваний Російською імперією. Наприклад, на території Волині в 1915 році, коли з Галичини прийшли українські січові стрільці, вони питали місцевих селян: хто ти є? І дуже дивувалися, коли жоден не сказав, що він є українець. Вони чули багато відповідей: тутейший, поліщук, православний волинянин, але не українець. Чому? Тому що Емський указ та Валуєвський циркуляр, в XIX столітті взагалі заборонили вживати слово «Україна». Народ прагнули асимілювати, аби він втратив свою самобутність. Тому, власне, Курултай – національне зібрання кримських татар – є доказом того, що цей народ не є одним з етносів, а став фактично нацією», – розповів Богдан Зек. 

Богдан Зек
Богдан Зек

Читайте також: В Україні вшановують пам'ять жертв депортації кримськотатарського народу

Півострів не був відділений від загальноукраїнського процесу. За словами історика, навіть географічно віддалена Волинь мала стосунки з Кримом. Документи XVI століття фіксують, що кримські татари проживали в Луцьку

«У травні 1944 року, під час Другої світової війни, Кримський півострів був зайнятий Червоною Армією. Уже тоді Російська Федерація пропагувала міф начебто про звільнення території. Хочу зазначити, що перші депортації були вже у 1944-му році. Навіть, коли я вживаю слово «перші», то це не зовсім правильно. Репресії почалися у 1939-му, як тільки радянська влада прийшла на ці терени. Вважається, що в період із 1939-1971 року близько 10% місцевого населення були репресовані. Стверджують, що близько одного мільйона осіб вийшло через маховик утисків», – додав кандидат історичних наук. 

Кримці
Фото. Кримці

Та радянська влада не встигла довести його до завершення. Відступаючи перед Вермахтом (збройними силами нацистської Німеччини), прийняли рішення щодо розстрілу всіх бранців місцевих в’язниць. 

«Чому ж 18 травня 1944 року цей маховик репресій був направлений вже проти кримськотатарського народу? Радянська влада пояснювала, буцімто, татари співпрацювали з німецькою окупаційною адміністрацією», – сказав Богдан Зек.

Проте насправді, за словами історика, серед колаборантів було найбільше саме росіян. Тоді депортували понад 200 тисяч кримських татар. Заарештували майже шість тисяч осіб. 

«Для того, щоб мати можливість вивезти багато людей, потрібно мати силовиків, які б здійснювали цю операцію. Для цього залучили 32 тисячі службовців НКВС у травні 1944 року. В Європі кожне життя солдата важливе. А тут 32 тисячі солдатів використовують не проти ворога, а проти місцевого населення. А з мирним населенням депортували навіть ветеранів, які воювали за радянську владу. Їх начислюють близько дев’яти тисяч», – додав кандидат історичних наук. 

Крим
Діаграма

Та найгірше у депортації були смерті. Як зазначив Богдан Зек, від 25% до 46% депортованих загинуло впродовж 1942 – 1945 років. Причиною цьому були жахливі умови перевезення. Дерев’яні вагони годилися для вантажу, а не для людей. Без жодних умов люди знаходилися в таких купе кілька тижнів.

Вони прямували до віддалених територій, таких як Узбекистан та Казахстан. Вже на відведеному місці новоприбулі мали звикати до нового клімату. Вони постали перед викликом: де знайти криницю; як ввести власне господарство; як виживати. В таких умовах люди починали хворіти, а медичну допомогу їм ніхто не надавав.

Крим
Слухачі

Також Богдан Зек розповів про кількох історичних персон, історія яких тісно перепліталася із народовигубництвом. Серед них, Агатангел Кримський, Мустафа Джемілєв та Муса Мамут. Останній активіст потрапив під процес реабілітації, коли у 1956 році радянська влада наче дозволила кримським татарам повернутися на Батьківщину. 

Поки Муса налагоджував своє життя у рідному краї, влада почала ставити йому заборони, пропонувала виїхати, хоч і суперечила власно поставленому курсі. В знак протесту чоловік здійснив акт самоспалення 23 червня 1968-го року у своєму рідному селі Донське

Захід відвідала й голова громадської організації «Маріфет» Султаніє Зейнідінова. Дівчина є кримською татаркою. Наслідки геноциду та знищення її рідної культури вона бачить вже серед близьких та рідних людей. 

«Це велика непропрацьована колективна травма. Пам’ятаю, як в чотири чи п’ять років, я їхала в потязі й казала: «Ого, круто. Моя бабуся в 1944-му в такому комфорті не їхала», – розповіла Султаніє Зейнідінова. 

Султаніє Зейнідінова
Султаніє Зейнідінова

Зокрема дівчина помітила вплив винищення мови. Султаніє не мала змогу здобувати нею освіту та вивчати у школі, лише згодом могла все наздогнати, навчаючись кримсько-татарської філології в університеті. Наразі серед вихідців з Криму, не так багато хто володіє цією мовою. 

«Заборонялися часописи кримсько-татарською. Через те, що ми могли комунікувати нею лише усно й почали переходити на мови інших народів, наприклад, російську – забувалися діалекти. Через часте запозичення з чужих мов почалася забуватися стала лексика. Через те, що наша мова заборонялася в письмовому вигляді, кримські татари неписьменні. Це трагічна ситуація, бо до мене підходить мій батько і каже: напиши мені це кримськотатарською, бо я не вмію», – поділилася досвідом дівчина. 

Читайте також: Одеська журналістка написала книгу з родинними історіями кримських татар

Крим
Огляд експонатів

Росія знищувала все, що належало жителям Криму, і, навіть, цвинтарі. За словами Султаніє до 2014 році на вулиці досі стояли будинки, збудовані з надгробних плит. 

Національний танець Хайтарма теж не дійшов у повноцінному варіанті до нашого часу. Залишилося лише три види – сценічний, автентичний та спрощений сучасний. Зникло багато народних музичних інструментів, адже знищили людей, які вміли їх виготовляти. 

«Дуже важко зберігати свою культуру, думати про щось високе, коли ти не можеш забезпечити собі елементарні потреби. Радянська влада це чудово знала, тому створювала для цього усі умови», – промовила вона. 

Читайте також: Пісня Джамали «1944» є однією з найкращих в історії «Євробачення» за версією The Guardian

Марама
Марама

Голова ГО «Маріфет» зазначила, що зараз музичні традиції починають відроджуватися, але робота йде важко, бо чимало архівів зараз знаходяться в Росії. 

«Кримчани, щоб забезпечити себе водою, проводили джерельця, фонтани на своїй території. Приїжджі росіяни нічого не знали й не вміли. Для них Крим – це просто суха пустеля. Тому вони згодом передали його Українській республіці», – сказала Султаніє. 

Читайте також: В Україні створили аудіозбірку історій із кримськотатарського фольклору

Крим
Захід

На землі півострова важко було виростити фрукти, тому мешканці прищеплювали домашні культури до їх диких родичів у лісі. Цього росіяни не знали. Важко для них було й вирощувати окремо виноград для вина та для столу, тому їх знищили і вивели звичайні сорти. Тож Росія не зупинилася на винищенні людей, а деформувала культуру, традиції та рецепти Криму. 

Після лекції, відвідувачам показали виставку музейних експонатів. Відвідувачам заходу презентували мараму – традиційну хустку, яку одягали жінки, книгу Агатангела Кримського та колекційні ювілейні монети на тематику Криму. 

Читайте також: Марама: у Луцьку презентували головний убір кримських татарок

Коментар
16/06/2024 Субота
15.06.2024
14.06.2024