104 роки тому народилася одна з провідних діячок ОУН(б) Слава Стецько

14 Травня 2024, 14:09
Анна-Євгенія Музика в молодості. Фото: radiosvoboda.org 431
Анна-Євгенія Музика в молодості. Фото: radiosvoboda.org

Ганна-Євгенія Музика  одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів, яка стала відома світові під іменем Слави Стецько.

Вона народилася 14 травня 1920 у селі Романівка, нині Теребовлянського району на Тернопільщині в селянській родині. Навчалася в рідному селі, згодом – у Теребовлі, де з відзнакою закінчила гімназію і гуманістичний ліцей. Про це пише Український інститут національної пам'яті.

Ганна-Євгенія Музика належала до Марійської і спортової дружини, співала в хорі. Організувала гурток з вивчення історії України: збиралися по домівках, в лісі, потім прочитане розповідали молодшим. 

Але найгострішим спогадом про гімназію став випадок, коли наставниця-полячка вдарила її лінійкою по руках за те, що дівчина розмовляла українською. 

«У мені все збунтувалося. Потім у польській гімназії я теж відчувала, що до українських дітей не дуже добре ставляться», – згадувала пізніше.

У 18 років, за прикладом старшого брата, якого закатували поляки, вступила до ОУН. З приходом більшовиків відкрито заявила, що не вступить до комсомолу, після чого змушена була піти на конспірацію: її призначили директором школи в селі Юшківці Бібрського району на Львівщині, де діяв підпільний центр. 

Анна-Євгенія Музика в молодості. Фото: radiosvoboda.org
Анна-Євгенія Музика в молодості. Фото: radiosvoboda.org

Брала участь у відновленні Української державності Актом 30 червня 1941 року в Бібрці, кілька місяців була заангажована в міській управі як референт з питань культури. Але одного разу в школі, коли чистили зброю, стався вибух. Музика пішла в глибоке підпілля, переїхавши до Львова.

Студіювала будівництво мостів і доріг у Львівській політехніці, паралельно була членкинею обласного Проводу юнацької мережі ОУН, займалася поширенням листівок та іншої пропагандистської літератури. У 1943-му році її арештували німці у Львові, вісім місяців провела у тюрмі на Лонцького. 

Після звільнення (батьки і товариші по боротьбі задіяли усі свої зв’язки) провід ОУН відправив жінку до Відня. На еміграції вона тісно співпрацює з Проводом ОУН(б). У 1945 бере участь у нелегальному перевезенні тяжко пораненого Ярослава Стецька з Чехії до Мюнхену

Через рік бере з ним шлюб та змінює ім’я на Славу Стецько. Стає одним з активних діячів очолюваного ним Антибільшовицького блоку народів, а після його смерті сама очолює організацію. 

Читайте також: Слава Стецько і Волинь

Слава і Ярослав Стецьки на конференції АБН (Тайвань, 1955). Фото: zbruc.eu
Слава і Ярослав Стецьки на конференції АБН (Тайвань, 1955). Фото: zbruc.eu

КДБ називало Ярослава Стецька серед найбільших ворогів радянської влади і готувала фізичне знищення – він мав стати наступною після Степана Бандери жертвою агента КДБ Богдана Сташинського.

Слава Стецько була керівницею пресового бюро АБН, редакторкою журналів «ABN – Correspondent» та квартальника «Ukrainian Review». Брала участь в десятках міжнародних конференцій і сама була співорганізатором міжнародних конференцій, з’їздів в м. Вашингтон, Торонто, Мюнхен, Вінніпег, Чикаго, Манчестер, Мальта, Париж, Мадрид, Рим та ін. 

Читайте також: «Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти», — Ярослав Стецько

Була особисто знайома з лідерами багатьох держав. Виступала організатором акцій на підтримку політв’язнів, розповідала правду про репресії, Голодомор, інші злочини тоталітарного режиму.

У 1991 році вперше після еміграції приїхала до Львова для участі у відзначенні 50-річчя Акта відновлення української державності. Цього ж року Славу Стецько обрали Головою Проводу ОУН (б), а через рік вона очолила заснований нею Конгрес українських націоналістів.

Зустріч Слави Стецько з виборцями в Україні. Фото: zbruc.eu
Зустріч Слави Стецько з виборцями в Україні. Фото: zbruc.eu

Тричі обиралася народним депутатом України, двічі як найстарший член парламенту приводила до присяги депутатський корпус. Її життєвим кредом були слова: «Я вірю в українську націю».

Померла Слава Стецько 12 березня 2003 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

Читайте також: Як працювала Третя конференція Організації українських націоналістів

Коментар
25/05/2024 Субота
25.05.2024
24.05.2024
23.05.2024