Курганний могильник Костянтинівка на Миколаївщині – пам’ятка археології національного значення
Наукові дослідження курганів дали цінні матеріали, що значно розширили уявлення про поховальну обрядовість та матеріальну культуру давньої людності.
Пам’ятка археології національного значення – курганний могильник Костянтинівка розташований на плато лівого берега річки Інгул, на орному полі, в 1,5 км на південь від села Костянтинівка Пісківського старостату Баштанської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області. Про це йдеться на фейсбук-сторінці Баштанського краєзнавчого музею.
У зв’язку з потраплянням під будівництво Інгульської зрошувальної системи, зазначається в дописі, цей могильник досліджувався Інгульською (з 1980 року Миколаївська) новобудовною експедицією Інституту археології АН Української РСР в 1973 році. В один польовий сезон експедиція дослідила 15 його курганів.
У курганах виявили різночасові поховання, починаючи від енеолітичної доби до поховань кочівників середньовіччя (переважно нижньомихайлівської, ямної, катакомбної, бабинської та скіфської археологічних культур). Наукові дослідження курганів дали цінні матеріали, що значно розширили наші уявлення про поховальну обрядовість та матеріальну культуру давньої людності, що населяли наш Степ.
За звітом експедиції, залишалися недослідженими три кургани, в тому числі і найбільша могила цієї групи. Два насипи курганів повністю розорюються, найбільший залишається задернованим.
За картами ХІХ століття, головний, найвищий курган могильника було позначено як Чумацька могила, біля підніжжя якого перетиналися шляхи, що вели з півночі на південь, та з заходу на схід.
Назва ж могили напряму вказує на те, що тут пролягали чумацькі торгові шляхи, відомі з давніх часів і до другої половини ХІХ століття.
За картами ж ХVIII ст., тут пролягав Королівський або Нижній Гардівський шлях, що далеко тягнувся із заходу – території Польщі через Запорізький Гард на схід до Великого Лугу, до січей, а далі спускався до Криму.
Цікаво, що найбільший курган могильника був згаданий і в «Інструменті... про розмежування земель» 1740 року між Богом і Дніпром пограниччя Російської та Османської імперій, а ця територія належала до Бугогардівської паланки Війська Запорозького Низового, де козаки несли сторожову службу та займалися промислами.
Читайте також: На Херсонщині російські вояки знищують кургани
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром