126 років тому народився патріарх Київський і всієї України Мстислав

Степан Скрипник (Мстислав) народився 10 квітня 1898 року в Полтаві. Його батько походив із полтавського козацького роду, мати – рідна сестра Симона Петлюри.

Про це пише Український інститут національної пам'яті.

Навчався в Полтавській першій класичній гімназії, закінчив офіцерську школу в Оренбурзі. У березні 1918-го вступив до кінно-гайдамацького полку імені Костя Гордієнко, з 1920-го – у 3-й Залізній дивізії Армії Української Народної Республіки. 

Отримав старшинське звання хорунжого. Особистий ад’ютант Головного Отамана Української Народної Республіки Симона Петлюри (1920-1921).

Степан Скрипник. Фото: uk.rodovid.org

У 1923-му Степан Скрипник емігрував до Варшави, закінчив Вищу школу політичних наук. У 1930 році його обрали послом до Польського сейму. Степан Скрипник захищав права українців у Польщі. Брав участь у церковному і релігійному житті. 

1 вересня 1941-го увійшов до складу «Тимчасової адміністрації Української православної церкви» на Волині.

У квітні 1942-го прийняв постриг під чернечим ім’ям Мстислав, висвячений на єпископа Переяславського. Восени його заарештувало гестапо, перебував у в’язницях Чернігова, Прилук та Києва. За клопотанням духовенства звільнений у квітні 1943-го.

З 1947-го – митрополит УПЦ Канади. З 1949-го – митрополит УПЦ в Америці. Збудував церковно-меморіальний комплекс у Саут-Баунд-Бруці, поблизу Нью-Йорка. Очолив УПЦ у США в 1971-му.

Степана Скрипника проголосили патріархом Української автокефальної православної церкви в Україні та за кордоном 30 жовтня 1989-го. На Всеукраїнському православному соборі в червні 1990 року його обрали патріархом Київським і всієї України УАПЦ. 

В жовтні він прибув в Україну. Після створення в 1992-му УПЦ Київського патріархату проголошений її патріархом. Тоді ж передав новоствореним Збройним силам України прапор 3-ї Залізної дивізії Армії Української Народної Республіки.

Помер 11 червня 1993-го у місті Грімсбі (Канада). Похований у скрипті собору святого Андрія у Саут-Баунд-Бруці.

10 цікавих фактів з життя 

1. Мати Степана Скрипника, Маріанна Василівна – рідна сестра Симона Петлюри, третя донька Василя й Ольги Петлюр. Виховала чотирьох синів і доньку.

2. Навчаючись у гімназії, систематично відвідував церкву, співав у церковному хорі, допомагав під час богослужінь. Зокрема, прислужував вікарному єпископу Полтавської єпархії Юрію Ярошевському, який пізніше стане митрополитом Варшавським і буде вбитий за українізацію православ’я в Польщі.

3. Дядько Симон Петлюра був для молодого Степана прикладом для наслідування. В одному з інтерв’ю він розповідав: «Я був пуцвірком. Влітку він приїхав із Кубані і був два тижні, навчив мене одного вірша – «Пани, пани…». А то було якраз на Різдво, і він хотів, щоб я той вірш декламував. Від цього пішло дуже багато… Мама була вдоволена, обняла мене, розчулилася, тато зрадів, але мама каже, я боюся, що цей Сенька зробить із тебе соціаліста».

У 1918-му був заарештований німцями разом із Симоном Петлюрою, провів у Лук’янівській в’язниці Києва понад чотири місяці.

4. У боротьбі за дерусифікацію церковного життя на Волині, де українці становили майже 70% вірян, організував 10 вересня 1933-го так звану «Почаївську маніфестацію», на яку зібралося близько 20 тисяч прочан. Під час мітингу розгорнули жовто-блакитні прапори та транспаранти з вимогами українізації церкви.

У результаті тривалої боротьби, як зазначав В. Борщевич, «українцям удалося закласти основи національної ієрархії, українізувати богослужіння у 2/3 парафій єпархії, створити й відновити  авторитетні церковно-громадські інституції, взяти керівництво єпархіальним життям у свої руки».

5. У польському сеймі за дев'ять років виголосив близько 20 промов. На початку німецько-польської війни в 1939-му заявив, що українці не мають підстав проливати кров за Польщу, яка впродовж двох останніх десятиліть була для України мачухою.

6. Дружина Степана Скрипника загинула за нез’ясованих обставин після зайняття Львова радянськими військами. Він сам піклувався про дітей, а незабаром прийняв чернечий постриг.

7. Перебуваючи в 1944-му в Польщі, організовував евакуацію українського духовенства з родинами (близько 700 осіб) до країн Західної Європи.

8. У 1947-1949 роках, коли Мстислав очолював Українську православну церкву у Канаді, архієпископською резиденцією став другий поверх парафіяльного будинку Бриджпортської Покровської парафії, де владика приймав духовенство, проводив наради й видавав розпорядження.

9. Церковно-меморіальний комплекс у Саут-Баунд-Бруці називають «Українським Єрусалимом», або ж «Українським пантеоном». До нього входять консисторія, православна семінарія, видавництво з друкарнею, музей, бібліотека, архів, кладовище.

10. За три роки свого патріаршества Мстислав сім разів відвідував Україну з тривалими візитами.

На Всеукраїнських зборах Народного руху України в жовтні 1990-го він сказав: «Що б ми хотіли від політичних громад? Щоб вони розуміли роль Церкви в житті нашої нації… Церква – це є те середовище, навколо якого наростає моральна сила»