Омріяна країна Oium: у Луцьку розповіли про прихід готів на територію України

У Луцьку відбулася лекція про прихід готів на територію України. Зустріч з кандидатом історичних наук, науковим співробітником Інституту археології НАН України Ярославом Володарцем-Урбановичем пройшла в межах історичного фестивалю «Legio Луцьк». 

Лектор розповів присутнім історію кочування готів до загибелі Західної Римської імперії (476 рік). Захід відвідала й журналістка Район.Історія.

Рим хоч і зазнавав низки політичних криз, усе ж залишався потужним економічним містом, через що й приваблював до себе варварів, зокрема готів. 

Ярослав Володарець-Урбанович

За словами Ярослава Володарця-Урбановича, у Східній Європі найпотужнішим племенем були готи. Поняття «гот» не завжди застосовувалася як характеристика етнічності. Ними звалися й ті, хто просто належав до їх угрупування. 

Про них сучасні науковці знають із праці «Гетика» історика Йордана. У ній він переповів свідчення готської історії Кассіодора, що не збереглася. 

«Надзвичайно цікавим є те, що свою історію розповідає сам народ. Бо зазвичай, нам про історію якогось народу розповідають римляни й зазвичай, інформація дуже неповна», – розповів Ярослав Володарець-Урбанович.

Слухач

Читайте також: У Рівному музейники оцифрували 176 предметів різних археологічних культур

Життя готів це фактично історія подорожей. Спочатку плем’я складалося з трьох великих гуртів. Згодом, у ході кочування та завойовницьких дій їх група збільшувалася.

«У Балтійському морі знаходиться острів Ґотланд, який перекладається як «земля готів». Можливо, звідти вони й почали свій шлях… Перетнувши Дунай, вони чкурнули у теплі краї», – розповів лектор. 

Бувши войовничими, готи підкорювали інших. Люди, які потрапляли у їх владу, теж ставали готами й могли користуватися цим привілеєм. 

Принцип приєднання племен був характерним упродовж усього часу перебування готів у Східній Європі. Таким чином вони утворили великий союз з родів. У другому столітті нашої ери вони вже створювали так звану варварську археологічну культуру. За свідченням Йордана, варвари вирішили піти ще південніше на Скіфію, яку називали Оєю. 

Лекція

На останню чверть ІІ століття вони дійшли до території України. Тут дослідники згодом і віднайшли пам’ятки вельбарської археологічної культури, що підтверджують їхнє перебування.

Ярослав Володарець-Урбанович розповів, що готи допливли до Північного Причорномор’я й зіткнулися з місцевими жителями – скіфами й сарматами. Скіфія приваблювала новоприбулих родючістю землі й розвитком інших природних ресурсів.

Плем'я уклало договір з імперією про союзництво, за яким мали отримувати контрибуцію – грошові платежі. Проте у 252 році Рим її не сплатив, що не сподобалося варварам і задало початок готським війнам. Спочатку войовничий народ добре справлявся із битвами, навіть убив римського імператора Валента й захопив його скарбницю. 

Але Риму вистачило військових та економічних потужностей, щоб вистояти.

«Варвари теж розуміли, що іншого розвитку подій вже не буде. Тому звернули свою увагу на Дніпровське узбережжя, захопили нові землі на півдні, змусили фіно-угорські племена сплачувати данину й утворили свою державу – королівство готів. Ними керував король Германаріх аж до 375 року. Правитель наклав на себе руки. Усе через те, що в Європу прийшов страшний народ – гуни», – зазначив Ярослав Володарець-Урбанович.

Лектор

За переконаннями германців, гуни народилися від «шлюбу ведмедиці та злих духів». Це було перше тюркомовне плем’я. Германці боялися їх – невисоких людей зі смаглявою шкірою й розкосими очима. 

«Гуни підкосили могутність готів й з 375 року готи й германці почали залишати територію, даючи простір нашим предкам – склавинам», – зауважив він. 

Самі готи подалися в Європу, де зупинилися на території сучасної Італії.

Читайте також: Федір Вовк: антрополог, який руйнував теорію «злиття трьох народів»

Спадщина готів на території Волині

Старожитності та предмети побуту, залишені готами на території сучасної України, є пам’ятками черняхівської культури. На території Рівненської області існує поселення Шанків Яр у селі Хрінники – одна з найбільших і найдослідженіших пам’яток. 

Це місце з 1993-го досліджував Денис Козак, присвятивши своїй праці 21 рік. Справу вченого-археолога продовжують молоді науковці, студенти Волинського національного університету імені Лесі Українки. 

«Є три аспекти, які вказують на далеко не рядовий характер цієї пам’ятки: перший – шпори, їх там аж сім. Це спорядження вершника, які мали б бути парними. Проте знайдені шпори непарні. Звісно, це може означати, що десь ще є інші сім шпор. Вони могли з’явитися в різні періоди, проте це досить велика кількість, як на таку територію», – сказав кандидат історичних наук.

Захід

Шпори були показниками соціального статусу власника. Адже кінь – тварина, яка вимагає багато догляду за собою. Дозволити собі коня, особливо – бойового, могли заможні люди, старійшини. 

«Люди звикли уявляти старійшину якимсь старцем, але ними були найбільш визначні представники певного роду. Тож на тій території вже було сім старійшин. Або ж інший варіант – почала формуватися дружина, професійні воїни», – сказав лектор.

Шпори

Читайте також: Що їли в XVI столітті: розповіли про гастрономічні вподобання волинян

Другий об’єкт – глиняна вимостка з ямами, у якій зберігалися горщики з кістками та вогнище. Об’єкт абсолютно не житловий і не господарський. Скоріше за все, це було капище.

«В переважній більшості язичницької релігії це фактично індивідуальний потяг – кожен сам молився своєму богу. А ось побудоване капище це зовсім інший рівень організації релігії. Ти не будеш будувати капище лише для себе. Отже, воно було потрібне для общини… Можемо провести аналогію, з язичницькою реформою князя Володимира, до того як він охрестив Русь. Це спроба консолідації влади. Релігія могла бути міцним об’єднувальним фактором», – розповів Ярослав Володарець-Урбанович. 

Гребені. Ілюстрації з роботи історика Дениса Козака

Також віднайшли й житло, що також слугувало косторізною майстернею. Серед знахідок були й роги диких тварин і кістяний гребінь. 

«У германців були поширені кістяні гребені. Ми знаємо, що вони дуже піклувалися про своє волосся, і вважали довгу зачіску атрибутом вільної людини… В першому столітті нашої ери чоловіки-германці із племені свеїв зав’язували з волосся вузлики. Їх так і називали – свейський вузол».

Таких майстерень у Східній Європі налічувало п’ять. Три з них – на території України. Ярослав Володарець-Урбанович переконаний, ця знахідка не випадкова, адже майстерня свідчить про її попит і, те, що вона забезпечувала потреби поселення і навколишніх місцевостей. 

Довідково: Legio Historica — перший в Україні історичний науково-популярний фестиваль, започаткований історичним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2017 році. 

Читайте також: «В Польщі не було тюрми, де б не було українських націоналістів», – історик Олег Разиграєв