111 років тому народилася політична діячка Дарія Ребет
-
-
>
-
>
-
>
809
Дарія Ребет (уроджена Цісик) – публіцистка, членкиня Організації українських націоналістів. Дружина відомого діяча ОУН доктора Лева Ребета. У роки Другої світової війни вона стала єдиною жінкою, яка увійшла до Проводу ОУН, а з липня 1944-го – до Президії Української Головної Визвольної Ради.
Про це пише Український інститут національної пам'яті.
Вона народилася 26 лютого 1913 року на Буковині. Її батько був сином греко-католицького священника, а мати – донькою православного. Дід Дарії Цісик по материнській лінії Єротей Федорович у другій половині ХІХ століття належав до «пробудителів Буковини».
Він брав участь у перепохованні Тараса Шевченка у Каневі. Обіймав високу посаду в Українській Православній Церкві тоді ще австрійської Буковини, дружив із письменницею Ольгою Кобилянською. За родинними переказами Федоровичі були козацького роду.
Дарія Цісик підлітком увійшла до Української військової організації, згодом до Організації українських націоналістів. Ці зв’язки вона приховувала від батьків. У 1930-их роках вона вивчала право у Львівському університеті, але звідти її видворила польська влада.
Ступінь магістра права вона здобула у католицькому університеті в Любліні. Потім були арешт, ув’язнення, смерть матері:
«Мене арештували в середині березня 1939 року, – писала у спогадах Дарія Ребет. – Коли ми троє (в тому числі Лев Ребет – майбутній чоловік Дарії Цісик) з двома охоронцями безпеки опинилися в замкненому купе, тоді з усією виразністю виринуло переді мною обличчя моєї мами у хвилину нашого прощання. Вона знала наше становище, отож знала, як і я, що ми прощаємося востаннє. Вона не плакала, але її з легким блиском широко відкриті очі дивилися на мене спокійно. І тепер у цьому купе найшла на мене хвилина, коли «самі сльози ллються». І на цьому довгому шляху між Стриєм і Львовом вилилася, мабуть, остання крапля моїх сліз, бо вже їх більше не було ані в самотній в’язничній камері, де можна було наплакатися досхочу, ані після повідомлення в тюрмі, що моя мама померла...».
Читайте також: Століття Дарії Гусяк
Вдруге Дарію Ребет ув’язнила німецька окупаційна влада за участь в Українському державному правлінні (після проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року) та належність до ОУН (б). За тиждень до народженням сина, Дарія вийшла на волю з гестапівської тюрми у Львові.
У 1942 році вона народила сина Андрія, але залишилася у націоналістичному підпіллі. Дарія протягом двох з половиною років сама виховувала первістка. Деякий час маленький Андрій перебував в Стрию у знайомої Ребетам родини, а його мати продовжувала підпільну боротьбу.
Лев Ребет у цей час перебував у концтаборі Аушвіц. Наприкінці 1944-го подружжя Ребет, після трирічної розлуки зустрінуться у Відні. Сина Лев Ребет побачив лише у Братиславі, і той довго називав його «вуйко Тато».
Згодом родина переїхала до Мюнхену, де 5 січня 1992-го Дарія Ребет і померла. Останки Дарії та Лева Ребетів урочисто перепоховали у Львові на Личаківському цвинтарі 30 жовтня 2010 року.
Читайте також: Галина Коханська: керівниця жіночої розвідки УПА пів життя прожила під чужим іменем
