В Ужгороді розповідали про таємниці місцевого замку

12 Серпня 2023, 15:27
Ужгородський замок - вигляд з висоти пташиного польоту 610
Ужгородський замок - вигляд з висоти пташиного польоту

Лекцію про Ужгородський замок присвятили 370-й річниці з часу початку будівництва його бастіонної системи укріплень.

11 серпня в конференц-залі Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького відбулася лекція «Таємниці Ужгородського замку. Чому, як і коли була побудована бастіонна система укріплень» – про це пише завідувач відділу експозиційної та науково-методичної роботи музею Михайло Джахман.

Лекція, зазначає він, була присвячена 370-й річниці з часу початку будівництва бастіонної системи укріплень Ужгородського замку (1653-1658).

Читайте також: Ужгородський замок отримав оновлений знак від організації Blue Shield International

Бастіонні регулярні замки, до яких відноситься Ужгородський і які збереглися до нашого часу, становлять велику науково-культурну цінність насамперед як пам'ятки історії та архітектури Зовнішні фортифікаційні споруди бастіонного типу Ужгородського замку мають форму неправильного чотирикутника, а після добудови у кінці ХVІІ століття п'ятого клиноподібного бастіону конфігурація стає наближена до неправильного п'ятикутника. Загальні розміри чотирикутника (без рову) становлять 169х104х179х107 метри. 

Південно-східний і південно-західний бастіони побудовані на взірець укріплень новоіталійської школи. Два інші бастіони мають різні розміри, конфігурацію й просторовий уклад, що ускладнює з'ясування, за якою системою їх побудовано. Причиною цього є, імовірно, особливості рельєфу Замкової гори. Адже, при проєктуванні та зведенні фортифікаційних споруд важливу роль відігравали природно-ландшафтні особливості місцевості. 

Ці умови часто були основними при формуванню просторової структури фортеці, її композиції, архітектурного вигляду та організації внутрішніх просторів.

Це масштабне будівництво пов'язують з іменем Дєрдя IV Другета (1633-1661). Дєрдь IV–вихідець з гуменянської гілки роду Другетів, єдиний син Яноша Х Другета та Анни Якушич-Другет. Він успадкував титул наджупана Ужанського комітату. У війнах з турками був обраний командувачем Кошицького та Земплинського дворянського ополчення. Помер у молодому віці 9 жовтня 1661 року.

Клиноподібний бастіон звели для захисту північно-східної сторони, яка практично не прострілювалася артилерією з кутових бастіонів. Біля бастіону видно замурований вихід з датою на поперечині: 1653.

На початковому етапі, що підтверджує план 1670 року, фортечні укріплення складалися із чотирьох різних за розмірами кам'яних бастіонів, в'їзної вежі зі звідним мостом та сухого рову, вирубаного у скелі. Фаси південно-східного та південно-західного бастіонів сходяться не під прямим, а скоріше тупим кутом і завершуються заокругленнями – орільйонами. 

Вони закривають бійниці фланків від вогню противника. Фланки примикають до фасів під прямим кутом. До того ж вони були двоярусні, що забезпечувало шквальний вогонь паралельно куртині. Фланк південно-західного бастіону був критий, можливо для зберігання військової амуніції. У двоярусних фланках, як правило, на першому рівні знаходилися гармати, на другому – стрільці з рушницями.Кладка стін – бутова кам'яна. 

Для спорудження укріплень використано переважно андезит та базальт, які видобували у кар'єрах у околицях замку. Тесаний камінь пісковик (білий вапняк) використаний для карнизу, обрамлення воріт, бійниць і т. д. Кладка виконана на вапняному розчині. У процесі відновлювальних робіт у кладці застосовували і червону повнотілу цеглу. 

Ззовні стіни бастіону зведені під кутом – знизу до верху звужуються. Внутрішня частина стін вертикальна. Таким чином збільшена міцність укріплень. Товщина фортечних стін у верхній частині у середньому складає 2,1 – 1,7 метра, але переважно 1,9 метра. Найтовстіша частина фортечної стіни біля в'їзної брами – 2,1 метра, а найтонша між північно-східним бастіоном та палацом – приблизно 1 метр.

Незважаючи на значущість таких пам'яток, вони залишаються не дослідженими, маловивченими і не реставрованими у повному об'ємі. Як підказує світовий досвід музеєфікація подібних об'єктів є найкращим рішенням для їх збереження та подальшого використання. 

На практиці процес музеєфікації потребує комплексного наукового дослідження фізичного стану замку з подальшим проведенням консерваційно-реставраційних робіт, реконструкцією первісного природного і культурно-історичного навколишнього середовища, відновленням типових художньо-архітектурних елементів об’єкта, організацією необхідних умов екскурсійно-туристичного огляду.

Читайте також: Ужгород: відновили портрет володарки місцевого замку графині Крістіни Чакі

Коментар
21/06/2024 П'ятниця
21.06.2024
20.06.2024
19.06.2024