У Рівному обговорили боротьбу військ армії УНР та польських військових проти більшовиків

100 років тому Польща виявилася єдиною державою, яка протягнула руку допомоги Українській Народній Республіці.

4 липня 2023 року в Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбулася зустріч краєзнавців та істориків на тему: «Пліч-о-пліч у 1920 році і зараз. Часи змінюються, а ворог залишається той самий». Про це повідомляють на фейсбук-сторінці закладу.

Подію, ідеться в дописі,  організували в межах проведення на Рівненщині заходів, присвячених 103-й річниці спільної боротьби військ армії УНР та польських військових проти більшовиків.

Зі вступним словом виступив директор музею Олександр Булига. Він наголосив, що у 1920 році Польща виявилася єдиною державою, яка протягнула руку допомоги Українській Народній Республіці, сама перебуваючи в скрутному становищі. Хоча союз Петлюри та Пілсудського був певною мірою заснований на розрахунку, носив не зовсім рівноправний характер – заперечити суттєву допомогу поляків нашому народу у протистоянні більшовицьким загарбникам неможливо. 

Ці події сильно перегукуються зі сучасною історією спільної боротьби України та Польщі проти російської агресивної політики. Тож про такі важливі історичні моменти варто пам’ятати завжди і періодично їх пригадувати.

Викладач НУВГП, доцент, кандидат історичних наук Олександр Крупка у своєму виступі проаналізував історичний вимір та поточний стан українсько-польських відносин. На думку історика, сучасні події сприяють докорінній зміні ставлення до Варшавської угоди 1920 року, яка раніше оцінювалася переважно негативно. Нерівноправність цього союзу та подальше його припинення були продиктовані серйозним розколом тогочасного українського суспільства. 

Саме породжена таким розколом слабкість України призвела до повної військової поразки, через яку поляки не вважали УНР повноцінним суб’єктом міжнародних відносин, не до кінця враховували її інтереси. Сьогодні ж, маючи об’єднане суспільство та зберігши сильну Україну, ми нарешті отримали рівноправні, справедливі умови допомоги від наших партнерів і друзів, а в першу чергу – від Польщі. Важливість збереження єдності нації – головний урок цього епізоду нашого минулого.

Інший викладач НУВГП, а крім того – краєзнавець, член Всеукраїнської спілки краєзнавців та Українського історичного товариства Віктор Гром зазначив, що, попри всі свої недоліки, Варшавська угода стала для України важливим кроком на шляху позбавлення від споконвічних імперських посягань росії. Він погодився з тезами Олександра Крупки – саме роз’єднаність та слабкість українського суспільства призвела до невигідних умов Варшавської угоди, поразки спільної українсько-польської боротьби. Тож сьогодні важливо працювати над збереженням монолітності, згуртованості всіх українців, а пріоритетним завданням цього напрямку є робота над створенням єдиного пантеону національних героїв.

Наступним виступив відомий краєзнавець, літописець історії Рівного Василь Гудзій, зауваживши, що твердження про абсолютну зверхність Пілсудського щодо України, цілковите нехтування нашими потребами – є значною мірою пересмикуванням. Пілсудський і велика частина польської верхівки розуміли важливість підтримки України для захисту польських інтересів. Лише важкі для самої Польщі історичні умови, а не відсутність бажання, перешкодили талановитому політику Юзефу Пілсудському зробити для України більше. 

Гудзій запропонував до прочитання присутнім цікаву історичну літературу – радив звернути увагу на книгу Мечислава Прушинського «Драма Пілсудського», зацитував цікаві уривки з роботи Юліуша Кадена-Бондровського «Весна 1920».

Директор Рівненського ліцею «Колегіум», історик та громадський діяч Петро Куделя закцентував на тому, що Польсько-радянська війна стала, на жаль, в першу чергу боротьбою саме поляків проти більшовиків. Петлюра не зміг підняти на боротьбу усе суспільство, про Україну надто мало знали, щоб помічати наш внесок у війну 1920 року навіть попри бойову звитягу дивізії генерала Безручка, інших українських воїнів. Проте тепер, коли наша Україна гордо звучить на увесь світ, коли роль українців у боротьбі з росією є головною – шанси на усіх маємо значно більші. 

Не тільки ми зробили належні висновки з минулого – поляки теж нарешті усвідомили важливість підтримки України, тож сьогодні їх допомога набагато більша і суттєвіша.

Рівненська краєзнавиця, яка багато років пропрацювала у нашому музеї, Валентина Данілічева розповіла цікаві подробиці про українсько-польські відносини періоду Варшавської угоди, військові операції 1920 року – від боїв за Рівне до оборони Варшави. Валентина зробила важливий висновок – хоча внесок українських воїнів у протистояння був значно меншим, ніж польський – ця відчайдушна боротьба нашого народу примусила навіть більшовиків визнати право українців на власну державність, нехай лише маріонеткову. Адже Ризьку угоду підписувало також і керівництво Радянської України, отже в більшовиків не вийшло перекреслити право України на визнання своєї окремішності від москви.

Завершив захід своїм виступом Ярослав Ковальчук, голова культурно-просвітницького центру імені Томаша Оскара-Сосновського. Підсумовуючи слова сьогоднішніх спікерів, Ярослав додав – сьогодні українці можуть сміливо розраховувати на беззастережну підтримку з боку Польщі. Адже саме полякам достеменно відомо, що собою являє росія і наскільки важливо допомагати тим, хто дає відсіч її агресії. Сучасні українсько-польські відносини розвиваються у позитивному річищі, що викликає щиру радість. 

Читайте також: Легендарний генерал УНР Алмазов був меценатом луцьких гімназистів