На Кропивниччині 98 років тому народився автор історичних повістей Сергій Плачинда
1472 
Твори та публікації письменника відкривали читачам замовчуваних радянською владою вагомих українських історичних постатей.
18 червня 1928 року на Кіровоградщині народився український письменник Сергій Плачинда. Походив із «розкуркуленої» селянської сім’ї. Пережив Голодомор 1932- 1933 років, коли з всіх хутірських дітей вижили тільки він та сусідська дівчинка. Про це пише Сила пам'яті.
Навчався на філологічному факультеті Київського державного університету. Закінчив аспірантуру при Інституті літератури імені Т.Г. Шевченка АН УРСР, де й працював надалі. Звільнений у 1960-му за «український націоналізм».
Публікації Сергія Плачинди (літературний псевдонім Сергій Кожухар) відкривали широкому загалу замовчуваних українських героїв (Іван Сірко, Галшка Гулевичівна), допомогли зберегти заповідний статус садибі Івана Карпенка-Карого «Хутір Надія» та порятувати знищений дім-музей Марії Заньковецької (відбудований у первісному вигляді). Першим опублікував знамениті «Щоденники» Олександра Довженка. А його збірка історичних повістей «Неопалима купина» була вилучена з бібліотек і продажу.
Працював у редакції «Літературної України», видавництві «Молодь».
У період «перебудови» одним із перших виступив на захист української мови, ініціював створення Комітету порятунку Дніпра. В 1986-му особисто їздив у Москву добиватися зняття табу з теми Голодомору.
Батько був головою творчого об’єднання публіцистів і провів перший вечір, присвячений пам’яті жертв Голодомору,Зачитав звернення до Горбачова з вимогою зняти табу з цієї теми. Підписалися всі. Наступного дня тато поїхав до ЦК КПРС. Зайшов у кабінет до однієї з помічниць генерального секретаря. Вона сказала: «Вечно вы, украинцы, жалуетесь». Переглянула документ: «Сегодня же он будет лежать у Михаила Сергеевича». Наступного ранку батькові подзвонили й розповіли, що заяву переглянув Горбачов і написав резолюцію: «Печатать все о голоде 1933-го в Украине», – зі спогадів доньки Галини
Активний учасник Народного Руху України. Засновник Української селянської демократичної партії. Лауреат міжнародної премії імені Івана Кошелівця (2001).
Творець цілого культурного пласту української міфології. Автор «Словника давньоукраїнської міфології» (1993), книг «Міфи і легенди Давньої України» (2006), «Лебедія». Як і коли виникла Україна» (2005), «Як українські міфи по світу розійшлися» (2009), які, щоправда, доволі критично оцінюють фахівці. Зокрема, вважав українців нащадками трипільців, а історію українського народу розпочинав від часів Мізинської стоянки на Чернігівщині (20-15 тисяч років до нашої ери). Доводив заснування Венеції та Галлії вихідцями з Галичини, тотожність української мови та санскриту, належність Ісуса Христа та апостола Андрія до праукраїнського племені етрусків тощо.
Широко відомі слова журналістки Ольги Дубовик: «Якби не було в нас Плачинди, його варто було б вигадати…».
Помер письменник 8 вересня 2013 року в Києві. Похований у селі Кантакузівка на Черкащині, де мешкав в останні роки.
Читайте також: Іван Корсак: про життя і творчість великого волинянина
Читайте також:
- Історія
Євген Коновалець перебував у таборі для інтернованих в Луцьку
- Історія
У Тернополі створили Асоціацію нащадків жертв польських репресій «Пам'ять і справедливість»
- Історія
Злочини більшовиків у 1918 році: Держархів презентував унікальний рукописний лист Михайла Грушевського
- Історія
Дипломатія пам’яті та повернення пантеону героїв: Голова Українського інституту національної пам’яті виступив на нараді дипломатів
- Історія
На Сумщині 207 років тому народився письменник, етнограф і мовознавець Пантелеймон Куліш