«Росія – наш монстр Франкенштейна»: у Рівному відбулася презентація книг історика Володимира В’ятровича

03 Червня 2023, 16:04
Володимир В'ятрович та Віталій Гайдукевич 1188
Володимир В'ятрович та Віталій Гайдукевич

Український історик, політик та громадський діяч Володимир В’ятрович презентував у Рівному дві книги «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну» та «УПА. Історія нескорених», написану у співавторстві з Ігорем Дерев’яним та Русланом Забілим.

Захід пройшов 1 червня у готелі «Reikartz Бергшлосс Рівне» та зібрав чимало слухачів, серед яких депутати, школярі, студенти, громадські діячі та науковці. Модерував зустріч журналіст та телеведучий Віталій Гайдукевич. Про те, як дві книги доповнюють одна одну, чому повномасштабна війна з Росією була неминучою, які уроки ми маємо засвоїти з XX століття, чому не існує російської нації та що таке перемога для України – найважливіші тези Володимира В’ятровича зафіксувала журналістка Район.Історія.

Книга «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну», за словами автора, – це відповідь на те, як частина українців відреагували на початок вторгнення, своєрідна спроба пояснити, чому нас не мав би шокувати ні сам факт нападу, ні звіряча жорстокість росіян.

«Те, що я намагаюся показати в цій книзі – цієї війни не могло не бути. Але для багатьох українців, які, як виявляється, мало знають історію, ця війна була шоком. Ба більше, поведінка росіян після початку повномасштабної війни знову таки була шоком. Моя сусідка сказала: «Ну так, звичайно, ми мали можливість виїхати з Бучі, але ми подумали, що ну не німці ж вони». Оця от фраза «ну не німці ж вони» – для мене це просто квінтесенція того, наскільки російська пропаганда домінувала над українцями. Такі реакції спонукали мене пояснити людям, що те, що зараз відбувається – не випадкове. Воно має глибоке історичне коріння. Заглядаючи в це історичне коріння, ми можемо бачити і стовбур, і гілки, розуміти, чого очікувати від росіян. Це стало класичним прикладом того, що незнання історії – вбиває», – зазначає автор.

Обидві презентовані книги насправді розповідають про одне і те ж, адже ця війна, на думку письменника, почалася не 24 лютого, хоча для більшості українців саме цього дня вона увірвалася в їхнє життя.

«Для того, щоб зрозуміти цю війну, я вважаю, потрібно зануритися глибше в історію, чим глибше, тим більше будуть розмиті паралелі. Можна говорити про Андрія Боголюбського, про Батурин, але, мені здається, що якраз столітня перспектива і перша спроба українців відірватися від імперії в 1917 році, тут ми маємо найбільше аналогій», – переконаний Володимир В’ятрович.

Головним уроком, який ми засвоїли з XX століття, історик вважає усвідомлення важливості держави та розбудови Збройних сил.

«Попри багато паралелей з тим, що було з УПА сто років тому, різниця все-таки є. Слава Богу, в нас зараз не партизанська, а регулярна армія. Це інші рівні. Слава Богу, це розуміння нами потреби захисту своєї держави настільки нас консолідувало, що ми здивували увесь світ. Ми маємо колосальну перевагу порівняно з нашими предками. Вже ніхто не ставить під питання існування української держави в світі. Це те, про що ані Бандера, ані Петлюра, ані Скоропадський мріяти не могли сто років тому», – пояснює Володимир.

Втім, не всі наші помилки ще нами осмислені та виправлені. Потрібно враховувати, що єдиний спосіб гарантувати безпеку для майбутніх поколінь – досягти розвалу Росії.

«Росія – наш Карфаген. Потрібне переформатування Росії, яка по суті є імперією на сукупність інших держав, одна з яких може належати тим, хто вважатимуть себе росіянами. Що таке перемога? Нам бракує розмов про те, як ми бачимо цю перемогу, тому що хтось шукає дуже простих варіантів, як-от: перемога – це вихід на кордони 1991 року. Слухайте, Київ вже котру ніч не спить через те, що ракети не помічають кордонів 1991 року. Навіть якщо ми собі уявимо, що ми поставимо мільйонну армію вздовж всіх наших кордонів – це нічого не змінить. Росія може продовжувати нас знищувати зі своєї території. Тому доки Росія буде існувати в такому форматі, як вона зараз існує, доти й буде загроза. Мені здається, що цей урок ми ще досі не засвоїли. Розуміння того, що треба ставити високу планку того, що може гарантувати безпеку для України».

Серед важливих уроків для України, зокрема з XX століття, автор виокремлює те, що мир з Росією завжди коштував дорожче ніж війна. Тож нам важливо скористатися цим моментом і переконати світ, що збереження Росії в теперішньому форматі – це загроза не тільки для України, це загроза і для світу.

Історик пропонує присутнім висловити власне бачення того, що таке перемога: звучать тези про вихід на кордони 1991 року, повернення співгромадян з-за кордону, економічний розвиток України після війни. Для власного означення перемоги України Володимир Вятрович використовує метафору з тортом «Наполеон», який складається з різних шарів, оскільки не можна сприймати перемогу, як щось цілісне та одномоментне.

За словами Володимира, у цьому торті вже є шари, які ми отримали. Перший і найважливіший шар, який вже є в нашої перемоги – це крах бліцкригу. Тому що за російськими планами України як держави вже не мало бути. Україна не мала функціонувати. Наступний шар – ЗСУ не просто стримують Росію, вони відвоювали вже частину території, яка була окупована. Наступний шар – те, що ми змушуємо ворога захищатися на його території. Хай цей шар дуже тоненький: дрони, партизанські загони, але це вже принципово важливо. Інший шар, якого поки що немає, але який ми ставимо собі за мету – вихід на кордони 24 лютого 2022 року. Наступний шар – вихід на кордони 1991 року, наступний – вступ в НАТО.

«Треба розуміти, що будь-які спроби дати якусь заміну цьому, якісь квазізаміни, от що недавно прозвучало від Єрмака: гарантії Штатів на зразок тих, які вони далі Ізраїлю. Камон, Ізраїль тримається не на гарантіях Штатів, а на ядерній зброї. Україна не буде мати ядерної зброї, але Україна мусить вступити в НАТО. Ну і вишенькою на цьому торті є розвал Росії», – проєктує автор.

Януш Бугайський, американський експерт з Jamestown Foundation, є автором книги «Неспроможна держава». Володимир В’ятрович переконаний – це про Росію.

«Росія постійно нас звинувачувала в тому, що Україна не відбулася. Україна відбулася. В Україні формується громадянський націоналізм, формуються певні функції держави, а у Росії – ні. В Росії по суті нічого того немає саме тому, що не існує російської нації. Пробував Єльцин говорити про рускіх і росіян, тобто виділяти, що є якась «русская» спільнота, а росіяни – це мешканці чи громадяни РФ. Але це зазнало краху, бо той же Єльцин поставив крапку в демократичному проєкті й пішов простішим шляхом – імперським. До речі, в книзі «Наша столітня» один з нарисів називається «Коли Росія звернула не туди». Коли вона згорнула всі намагання рухатися в демократичний бік. Дехто вважає, що це сталося, коли прийшов до влади Путін, і тому багато того, що відбувається в Росії персоніфікують до Путіна. Неправильний підхід взагалі, персоніфікація, бо він є відображенням російського суспільства. Неправда, що почалося все з Путіна. Насправді все почалося за Єльцина», – зауважує письменник.

Попри позитивні зрушення в поглядах українців щодо сусідньої держави, важливо пам’ятати, що немає незворотних змін. Прикладом до цього твердження історик наводить досвід Грузії. Тому для нас критично важливо фіксувати усе, що відбувається, вибудовувати «інфраструктуру памяті», щоб не дозволити собі у майбутньому повторити наші помилки.

«Грузія перейшла через все це, коли в девятиповерхівках дровами палили, щоб не замерзнути. Грузія – країна, яка втратила частину своєї території. Однак зараз там абсолютно проросійська влада, невеличка частинка антиросійської громадськості, яка протестує. Чому так сталося? Є природні, обєктивні причини. Людська свідомість витісняє погані переживання. Але це дуже дорогий досвід, який потрібно зберегти, особливо на суспільному рівні. І на суспільному рівні для того, щоб зберегти ці переживання потрібна «інфраструктура памяті». Нам потрібні будуть музеї, пам’ятники, вулиці, календарі, книги, фільми, які будуть фіксувати і запам’ятовувати те, що ми з вами зараз переживаємо».

Одна з порад Володимира Вятровича – варто записувати усе, що проживаєш. Як приклад історик наводить фрагмент з книги Ріка Ларсона «Велич і ницість», де під час бомбардування німцями Лондона англійцям роздали тисячі щоденників з проханням фіксувати усі події навколо. Згодом ці щоденники стали основою книги і джерелами інформації для багатьох істориків. Та найважливіше – фіксувати потрібно, щоб потім не дати «відкатати все назад».

«Один з найстрашніших гріхів, які зробили наші предки – створили Росію. Росія – це наш монстр Франкенштейна. Це плід уяви розумників Києво-Могилянської академії, які вигадали цього монстра й зліпили докупи. Перемога може бути коли ми знову цей клаптиковий труп закопаємо в землю», – підкреслює Володимир Вятрович.

Коментар
24/07/2024 Середа
24.07.2024
23.07.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром