Норвезька журналістка розповіла про одну з викрадених робіт Херсонського художнього музею
У щемливих текстах норвезької дослідниці та журналістки Yngvild Sørbye про війну в Україні згадується і херсонський музей.
Авторка згадала і «зшила» в одну оповідь кілька нещодавніх дат, додавши нові образи й асоціації. Не оминула увагою і Херсонський художній музей, його пограбування, одну з викрадених робіт. Про це йдеться на фейсбук-сторінці музею.
Херсонські музейники наводять витинки з текстів норвежки:
«Вишивка мала стати візуальним каталізатором, спільним знаменником між живим, мертвим і увічненим минулим і сьогоденням. Нитки. Візерунки. Тканина життя. Чи це була смерть?Нещодавно українці по всьому світу відзначали День вишиванки. Також світ відзначив річницю сталінської депортації кримських татар у 1944 році та річницю капітуляції маріупольського металургійного комбінату «Азовсталь». І Міжнародний день музеїв. Останній цілком може знадобитися в країні, яка стала жертвою однієї з наймасштабніших крадіжок мистецтва та руйнувань культурної спадщини в сучасній історії...»
«...А українці минулого, ті, що були представлені в національному образотворчому мистецтві? Багато з них були в Херсонському обласному художньому музеї, але були викрадені ще до виведення Росією 11 листопада. Це було добре сплановане пограбування, масштабна операція під керівництвом десяти професіоналів із російських музеїв, яка була здійснена 1 листопада. Після визволення Херсона героїчні працівники музею документували втрату за втратою – лише з цього музею близько 11 тисяч творів мистецтва, з іншого музею Херсона – 4 тисячі. Зараз їх перевезли на окуповану Росією територію в Сімферополь в Криму, можливо, і в інші місця. Ніхто не може знати, чи повернуться вони колись до свого рідного дому».
Багато йдеться в текстах журналістки про втрати: про долю художника Віктора Зарецького (до речі, його картина, також з вишиванкою, була викрадена окупантами з Херсонського художнього та незаконно перевезена до Криму), про розстріляного росіянами дитячого письменника Володимира Вакуленка, про святині нації на картинах Анатолія Гайдамаки, його символічне «Розп’яття». Бо розп’ятий народ також може воскреснути...