У Самборі помер 93-річний ветеран ОУН-УПА Микола Петрущак
-
-
>
-
>
-
>
1168
У юності покійний боровся з радянськими окупантами в лавах УПА, пройшов ув'язнення в сталінських таборах, був активним громадським діячем і написав кілька книжок.
4 квітня 2023 р. в Самборі на 94 році життя помер Микола Петрущак – «Малий» – член ОУН, станичний Самбірської станиці Братства ОУН-УПА, Почесний громадянин м. Самбора – повідомляє у фейсбуці Микола Посівнич.
Народився Микола Петрущак, ідеться в дописі, 6 січня 1930 р. в селі Сторона Дрогобицького району Львівської обл. в національно-свідомій сім’ї вояка Галицької армії Якима і Таціянни. У 1942–1944 рр. навчавсь у дрогобицький гімназії. В 1944 р. під час облав енкаведисти спалили рідну хату, заарештували сестру Марію, а родину вивезли в Сибір.
Член Юнацтва ОУН з 1943 р., псевдо «Малий». У квітні 1945 р. в бою з енкаведистами в УПА загинув стрийко Микола, у липні – брати Василь і Терентій. Навчання в Бориславському медучилищі покинув через переслідування НКВД.
В 1947 р. Микола – розвідник самооборонного кущового відділу (СКВ ОУН) «Вихора», згодом «Шума».
Навесні 1947 р. арештований, перебував у колонії для неповнолітніх у Дрогобичі та у львівській тюрмі «Бригідки». Улітку 1948 р. під час етапування до місця відбування покарання йому вдалося втекти на станції Лозова в Харківської обл. й повернутися додому. Після повернення продовжував підпільну боротьбу. У травні 1949 р. під час виконання доручення повстанців потрапив у засідку, був тяжко поранений та затриманий МГБ. Під час слідства його утримували в тюрмах Борислава, Дрогобича та у Львівській пересильній тюрмі № 25. Того ж року засуджений до 10 років ув’язнення у виправних таборах і до п'яти років позбавлення громадянських прав. Відбував покарання в таборах Комі АРСР.
Звільнений у 1956 р. та повернувся на Батьківщину. Закінчив Львівське медичне училище, працював фельдшером у селах Самбірського району. З дружиною Ярославою Ліськевич виховали трьох доньок, дочекалися п’ятьох онуків.
Після повернення з таборів наприкінці 1950 рр. брав участь у діяльності підпільної Греко-католицької церкви, а пізніше боровся з 1987 р. за її легалізацію. В процесі здобуття Україною незалежності активно включився у громадську та політичну діяльність. З 1990 р. член Головної булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» та станичний ветеранів Самбірської станиці Братства ОУН–УПА, засновник в 1992 р. Самбірської районної організації Конгресу Українських Націоналістів. Учасник установчих конференцій товариств Меморіал (Київ, 05.03.1989; Львів, 27.05.1989) та Зелений світ (Київ, 26-29.10.1989).
Організатор і постійний учасник відзначення державних та національно-культурних свят. Пропагував історію створення УГВР у с. Сприня 1944 р. та її президента Кирила Осьмака, інших патріотів і борців за свободу від московських окупантів, був ініціатор побудови символічних могил, встановлення меморіальних таблиць та пам’ятників (Степанові Бандері, творцям УГВР, Степану Стебельському – «Хріну», Тетяні Черешньовській) Меморіалу Героям АТО, завжди своїм запальним патріотичним словом звертався до молоді.
Автор спогадів «Тернистими дорогами правди», книг «Катакомбна церква», «Історичний огляд медичної допомоги Самбірщини» (2007) та багатьох статей й інтерв’ю у ЗМІ про національно-визвольну боротьбу ОУН-УПА та окремих підпільників, відроджував і зберігав пам’яті про бойових побратимів.
