У Луцьку провели костюмовану екскурсію про любовні перипетії життя історичних постатей

31 Березня 2023, 15:52
У Луцьку провели костюмовану екскурсію про любовні перипетії життя  історичних постатей 1729
У Луцьку провели костюмовану екскурсію про любовні перипетії життя історичних постатей

У Волинському краєзнавчому музеї розповіли любовні історії князів та інших відомих історичних осіб, життя яких пов'язане з ЛуцькомУ четвер, 30 березня журналістка Ольга Шарута та фотограф Олександр Дурманенко провели костюмовану екскурсію про любовні перипетії життя історичних постатей.  

Екскурсію відвідала й журналістка Район.Історія.

Для того, щоб налаштувати відвідувачів музею на романтичну атмосферу таємничості, присутні отримали запалені ліхтарики,  які освічували шлях у напівтемно у музеї. 

Анна Володимирівна і Любарт-Дмитро Гедимінович 

Історія Анни-Буче і Любарта Гедиміновича розпочалася у 1316-ому році. Батько Любарта прагнув закріпитися на руських землях, тож почав готувати сина до заручин із донькою князя Андрія Юрійовича. Династичний шлюб задля вигоди був звичною справою для тих часів. Проте, Любарт і Анна по-справжньому закохалися…

Опісля одруження з Анною, Любарт отримав у свої володіння луцькі землі. Коли ж у 1323-ому році помер останній та єдиний наступник Галицько-Волинського князівства, подружжя стало повноправними власниками цієї території. Піддані з Волині визнали легітимність правління Анни й Любарта. Населення Галицького князівства князівське подружжя не підтримували.  Згодом, у війні за галицько-волинську спадщину Казимир ІІІ забрав Галицькі землі. 

У 1340-ому році Любарт заклав підвалини Замку Любарта. Анна так і не побачила завершеної кам’яної фортеці – у 1349-ому році жінка померла, не залишивши по собі спадкоємця. 

Альбрехт-Станіслав Радзивіл і Анна Кристина Любомирська

Це натрунні портрети Альбрехта-Станіслава Радзивілла і Анни Кристини Любомирської. Їх знайшли під час дослідження Олицького замку. Альбрехт був дуже мудрим канцлером, до нього за порадою зверталися правителі сусідніх країн і тогочасна еліта. Коли він помер, Анна замовила у німецьких майстрів п'ятикілограмовий латунний портрет, який створили із прижиттєвого портрета. 

Альбрехт-Станіслав Радзивіл
Альбрехт-Станіслав Радзивіл

Тадеуш Костюшко і дві відмови

Тадеуш Косцюшко мав глибокий чарівливий погляд, гарне густе темне волосся і володів даром красномовства. Про нього мріяла не одна красуня. А він закохався у доньку шляхтича. 

Тадеуш закінчив привілейовану лицарську школу у Варшаві, у перспективі бачив себе у військовій справі. Після поділу держави, чисельність війська скоротили, тому місця в армії для нього не знайшлося.

Юнак зрозумів, що на життя варто заробляти чимось іншим. Так він потрапив до маєтку польського магната Юзефа Сосновського, щоб навчати двох його доньок  математики та малювання. Під час викладання, говорив з дівчатами і про високу паризьку моду, мрії, аналізував політичні події, вчив їх літератури, мов. Молодий вчитель  закохався у старшу доньку — Людвіку. Освічений, красивий, красномовний, але … Тадеуш не відповідав критерію багатства, завдяки якому міг одружитися з коханою. Її батько був проти шлюбу доньки з вчителем, тому закохані почали будувати плани про таємне одруження. Їхні плани дуже скоро розкрила рідня Людвіки. Опісля ганьби викриття,  вчителю більше не було місця у помісті Сосновського, тому юнак подався в Америку. 

Тадеуш отримав від долі ще один шанс на кохання. У зрілому сорокап'ятирічному віці, повернувшись до України, він знову закохався в юну, тендітну, дуже сором’язливу 18-річну Теклю. Дівчина була єдиною донькою жидачівського хорунжого Юзефа Журовського, тому батько був дуже прискіпливим у виборі зятя. Тадеуш був неродовитим шляхтичем без маєтностей, і рішення хорунжого було категоричним. 

До кінця свого життя він згадував своїх коханих. Його перше кохання також пам’ятала про нього. Існує теорія, що батько Людвіки одружив її через своє захоплення картами. Проте, шлюб відбувся не через втрату грошей Журовського. Навпаки, він виграв партію у київського воєводи Станіслава Любомирського і переможений не хотів втрачати велику частку своїх маєтностей. Тому, щоб не прощатися із маєтком у Шаргороді, він віддав його Людвіці, як посаг. 

Перед весіллям дівчина сказала батькові: «Я продаю своє тіло, я одружуюсь, бо така воля твоя. Але не віддаю свого серця».

Еліза Радзивіл і принц Прусський 

1821-ий рік. Бал, театр, величезне скупчення людей і перша постановка в житті Елізи Радзивіл. Дівчина грає головну роль у палацовому театрі, глядачі захоплюються нею, називають «білою трояндою». На сцені вона поруч з прусським принцом Вільгельмом, об’єктом її пристрасті. Її почуття зародилися ще у 1815-му році, коли вона, бувши 12-річною дівчинкою, танцювала на балу з другим претендентом на прусський престол. 

Почуття було взаємним, але принц мусив одружитися з рівною йому за станом дівчиною. Для того, щоб довести спорідненість Радзивіллів з кількома панівними дворами, батьки Елізи запаслися документами. Але цього було недостатньо. Родина Вільгельма не визнала статус Елізи. 

Принц вирішив продовжувати боротьбу за своє щастя. Він звернувся до російського імператора Олександра I та до свого дядька Августа Прусського, з проханням взяти за дочку Елізу, але ті відповіли відмовою. «Крові це не змінить», пояснював Август. 

Вільгельм скорився долі, і взяв шлюб із Луїзою, принцесою Мекленбург-Стрелицькою. Але до кінця свого життя, Вільгельм зберігав мініатюрний портрет своєї коханої на столі, і казав, що серце може так кохати лише раз у житті. 

Друга спроба Елізи влаштувати сімейне життя також завершилася невдачею – заручини з князем Фрідріхом Шварценберзьким були розірвані. У 1831 році жінка захворіла на туберкульоз і через чотири роки померла, не пізнавши сімейного щастя. 

Леся Українка, три коханих і один друг

Думки поетеси про любов   знаходимо в ліриці, творах, драматургії. Її кохання було одне, але мало кілька облич.Вперше вона закохалася в 15 років. Її обранцем був Максим Славінський, товариш її брата. Мати Лесі, Олена Пчілка, була проти їх союзу.

Їхні палкі почуття згодом перетворилися у дружні взаємини. Достеменно невідомо, що вплинуло на пару і чому їхні стосунки охолонули. Впродовж життя вони підтримували гарні взаємини, не має жодних свідчень про ненависть чи зневагу з боку двох раніше закоханих.

Нестор Гамбарашвілі 

Другим її кохання став грузин Нестор Гамбаршвілі. Він дуже швидко заприятелював з родиною Косачів, навчав Лесю грузинської, а вона допомагала йому у вивченні французької. 

Жінка зацікавилася культурою і традицією його батьківщини. На її прохання, Нестор привіз з Грузії кинджал в подарунок. Їхнє палке, справжнє кохання зненацька обірвалося, коли Леся поїхала на лікування до Ялти.

Несподівано для всіх, Гамбаршвілі одружується з дівчиною зі статками. Про це дівчина дізналася з листа матері.

Поетеса важко переживала зраду і писала Несторові листи, які він залишив без уваги. «Попався, жучку, в панську ручку!», згодом прокоментувала вона вчинок коханого. 

Сергій Мержинський

В Ялті дівчина познайомилася із Сергієм Мержинським – мистецтвознавцем, революціонером з Білорусі. Вони були друзями по нещастю: Леся страждала від туберкульозу кісток, Сергій мав це захворювання на легенях. 

Але між ними завжди стояла інша жінка. Леся знала, що в нього є кохана, проте усе одно мріяла  з ним про спільну поїздку до Швейцарії. 

З часом Сергію стало зовсім зле. Він потребував догляду, який йому і надала Леся, поїхавши до Мінська. Останні місяці його життя вона проводить коло його ліжка. Смерть Мержинського стала важким ударом для жінки. 

Климент Квітка став останнім коханням Лесі. Дівчина знову попри волю матері спілкувалася із коханим і подалася з ним на Кавказ. Пара задля підтримки одне одного (Квітка також хворів на туберкульоз) вирішила побратися. Родина була шокована. Від грошей Косачів відмовилися.

Олена Пчілка звинувачувала Климента, що той одружився з її донькою через гроші. Опісля смерті Лесі, Олена звертається до чоловіка за підтримкою, але їхнє спілкування обривається. Климент опісля втрати дружини вважає, що життя закінчилося. Проте через 32 роки у свої 65, він одружується зі своєю студенткою.

Проте, попри шлюб з Лесю, Клим постійно відчував тінь Мержинського поміж ними, ревнував її до покійного коханого. 

Агатангел  Кримський 

Мовознавець Агатангел Кримський все життя був одним. І все життя він кохав одну жінку – Лесю Українку.

Вони були близькими друзями впродовж багатьох років. Поетеса давала йому на прочитання ще не опубліковані свої твори, що вже говорить про велику довіру до нього.

Проте їхні стосунки не одразу були такими теплими. Спочатку Леся критикувала Кримського:

«Мені дуже шкода молодого поета Кримського. Адже з нього могли би бути люди, однак зануда сталася», –писала   в одному з листів жінка.

 Цікавий інцидент трапився з ними у їхній історії дружби. Леся запитала в нього, чи існує в якутській мові слово «воля». Відповіді вона не отримала. 

Історики кажуть, що Агатангел був відомим своїм грішком довго не відповідати на листи. Не чекаючи відповіді,  письменниця написала поему про народ, який не відає про це слово. 

Проте, після публікації поеми, Кримський пише критику, де зазначає, що в якутській мові є аж три синоніми до цього слова.

Зневажав він і Мержинського. Писав про нього «Знову вона (Леся) поїхала до того чахотичника». Певно, ревнував її до Сергія. Леся ніколи не дізналася про це. Так було найкраще, інакше це б зруйнувало  їхню міцну  дружбу.

Після смерті Лесі, Агатангел дуже сумував. Про його почуття до Лариси Косач було посвячене дуже вузьке коло осіб. Але на сімдесятиліття Кримського, Павло Тичина написав вірш, де згадав про його вічну мрію – Лесю. Так про його кохання знають сучасники.

Тетяна Маркопольська

Коментар
22/04/2024 Неділя
21.04.2024
20.04.2024
19.04.2024