Села Волині та їхні мешканці у 1910-х на світлинах Володимира Сахарова
-
-
>
-
>
-
>
ФОТО
1816
У 1909 році ще студентом Володимир Сахаров разом з майбутнім етнографом Петром Єфіменком під керівництвом Федіром Вовка брав участь у розкопках пізньопалеолітичної стоянки у селі Мізин на Чернігівщині. Влітку того ж року Антропологічне товариство відрядило Сахарова супроводжувати Вовка в його поїздці північними та центральними районами Волині.
Про це пишуть у журналі «Локальна історія».
Дослідники мали на меті зібрати експонати для Етнографічного відділу російського музею та здійснити антропометричні дослідження. Це була добра школа польової роботи для Сахарова, яка дала можливість вже наступного 1910 року податися у самостійну етнографічну експедицію у західні та південні частини Волині, а також у північні частини Київщини, які були близькими за культурою. Ця експедиція Сахарова завершила системне дослідження українського Полісся, яке ініціював Вовк.
Дитинство, навчання та роки юності
Володимир Сахаров народився 1886 року у місті Усть-Кам’яногірськ, що в Казахстані. Коли хлопцю було п’ять років, родина переїхала у місто Болград (тепер в Одеській області), де його батько отримав місце при Микільському соборі. Року 1895 Володимир почав навчання у болградській гімназії. Через рік помер його батько, і скрутне становище родини (мати, троє старших сестер і брат) змусило звернутися по допомогу до родича, який мешкав у Санкт-Петербурзі.
Сахарова прийняли на навчання до Санкт-Петербурзького університету і він разом з родиною перебрався у тодішню столицю Російської імперії. Спочатку він подав запит на зарахування до юридичного факультету, але після року навчання перевівся на фізико-математичний факультет. Окрім основних дисциплін (фізика, хімія, біологія, метереологія, геологія та географія), а також курсу психології, Сахаров з 1908 року відвідував заняття з анатомічної антропології, доісторичної антропології та етнографії, які проводив доктор Сорбонни, антрополог, археолог і етнограф, приват-доцент університету Федір Вовк. Результатом занять у Вовка стали не лише успішно складені іспити та письмова робота з етнографії, але й щира зацікавленість Сахарова цим предметом. Після закінчення університету, у 1911 році він приєднався до Російського антропологічного товариства.
Маршрут антрополога Сахарова Волинню
Для купівлі експонатів Сахарову виділили 350 рублів. Його маршрут по Волині пролягав поштовими дорогами через Кременецький, Рівненський, Луцький і Володимир-Волинський повіти. Потім він поїхав на Київщину та Чернігівщину. Дослідник зробив 115 фотографій та придбав 153 предмети української етнографії, які сформували дві колекції .
В описах вказано, як називали цей предмет, місце купівлі та ціна. Трапляються згадки про особливості побутування тієї чи іншої речі, місце її виготовлення. Зокрема, про свиту, яку Сахаров купив за шість рублів у селі Антоніни Заславського повіту , було написано, що вона «виходить з моди, і теперішні подібні «чемерки» роблять без всіляких прикрас».
Сахаров намагався зафіксувати як народний традиційний одяг, так і модні речі, які тільки входили у сільський побут. Часто це були предмети чоловічого і жіночого вбрання. Особливо виділялися головні убори і верхній одяг з сукна, прикрашені вишивкою кольоровим гарусом — різновидом вовняних ниток.
У селі Кримне Володимир-Волинського повіту Сахаров за 75 копійок придбав невеликий комплект жіночих прикрас, які мали назву «менделі». Ці прикраси були зроблені з іконок для прочан Почаївської лаври, підвішені на гарусній тясьмі — такий собі місцевий аналог намиста з дукачами. Між тими іконками були й намистини, звані «пацьорами».
У своїх описах-поясненнях до негативів і предметів Сахаров простежив культурні відмінності мешканців українського Полісся та центральної України.
Зміна професії та особисте життя науковця
Року 1913 він покинув Санкт-Петербург і оселився у Полтаві, де отримав місце викладача географії в Петровському Полтавському кадетському корпусі. Через два роки одружився, у сім’ї народилися три сини і три дочки. Коли у 1919 році кадетський корпус евакуювали у Владикавказ, потім Крим і Сербію, вчений відмовився виїжджати.
Сахаров вирішив став священником. Його висвятили в ієреї і призначили у Воскресенську церкву містечка Носівка, що на Чернігівщині, де служив до її закриття більшовиками у 1930 році. Пропозицією бути настоятелем Георгіївської церкви у селі Холми (теж на Чернігівщині) Сахаров не зміг скористатися, бо 1931 року її також закрили. Попри заборони він продовжував проводити службу вдома. Невдовзі йому запропонували переїхати у церкву Володимирської ікони Богоматері у Брянській області Росії.
Під час масового терору, у серпні 1937 року Сахарова заарештували працівники НКВС нібито за «контрреволюційну агітацію». Його звинуватили у розповсюдженні релігійних листівок, які мали на меті підірвати «соціалістичне будівництво і колгоспний устрій». Через три місяці додали обвинувачення у «розповсюдженні провокаційних чуток, уславленні ворогів народу». Сахарова засудили до страти з конфіскацією майна. Вирок здійснили 19 листопада 1937 року у Брянську. Реабілітували вченого 12 квітня 1989 року.
Для нащадків він залишив чудові світлини. Перш за все бачимо на них різноманітне народне житло — зрубне, каркасне з обмазкою і побілкою стін. У селі Кримне (Волинь) фотокамера Сахарова зафіксувала архаїчне однокамерне житло з курною піччю, так звану «довгу» хату, коли під одним дахом розташовували і житлові, і господарські приміщення. Житлову частину у таких хатах білили, господарська —мала непобілений зруб.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
