Новоград-Волинський: бібліотека літературно-меморіального музею Лесі Українки нараховує понад півтори тисячі книжок

01 Жовтня 2022, 13:04
Музей-бібліотека Лесі Українки 662
Музей-бібліотека Лесі Українки

До 1970 року заклад у Новограді-Волинському мав назву «Музей-бібліотека Лесі Українки».

30 вересня в Україні відзначали День бібліотек. Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Новограді-Волинському також має свою книгозбірню і «відкриту» бібліотеку – пишуть на фейсбук-сторінці цього закладу.

До 11 вересня 1970 року, йдеться в дописі, заклад мав назву «Музей-бібліотека Лесі Українки» і функціонував на громадських засадах. Бібліотека була філіалом міської дитячої бібліотеки №2. У кімнатах меморіального будинку розмістили експозиції, по сусідству (нині – «Кімната реліквій Драгоманових-Косачів») поставили полиці з книгами. Старші жителі мікрорайону «Світанок» й досі згадують, як у шкільні роки ходили сюди по книжки «як додому».

Коли музей отримав статус державного на правах відділу Житомирського обласного краєзнавчого музею, книги повернули до міської дитячої бібліотеки. Комплектування музейної колекції відбувалося коштом надходжень з фондів обласного краєзнавчого музею, державних архівів, закупівлі предметів з приватних колекцій, подарунків шанувальників.

Нині книжкова колекція музею нараховує 1648 одиниць (основний фонд). Переважно це зібрання творів Лесі Українки різних років; видання, пов’язані з родиною Драгоманових-Косачів, історією і культурою Житомирщини, України; наукові збірники; художні твори українських авторів, лауреатів премії ім. Лесі Українки. Написані вони українською, польською, англійською, німецькою, французькою, кабардинською, білоруською, грузинською, болгарською, італійською, вірменською, молдавською, литовською та ін.

Відносно старими виданнями є такі: «Переклади Олени Пчілки з Сірокомлі, Лермонтова, Пушкіна» (Київ, 1882), «Гоголь М. В. Вечорниці. Оповідання. Переклад Михайла Обачного і Лесі Українки під ред. Олени Пчілки. Заходом М. Ткаченка» (Львів, 1885), «І. Франко. Радикальна тактика. Частина 1» (Львів, 1898), «Леся Українка. Думи і мрії» (Львів, 1899), «Леся Українка. Відгуки. Поезії. (Чернівці, 1902). «М. Драгоманов. «Листи до І. Франка і інших» 1881-1886. Видав І. Франко» (Львів, 1906), «Олена Пчілка. Світова річ» (Київ, 1908), «Памьятка про пошанування 50-х роковин смерти Тараса Шевченка. Видання часописі «Рідний край» (1911), «Народні мелодії з голосу Лесі Українки, записав і порядив К. Квітка. Ч.І» (Київ, 1917), «Леся Українка. Бояриня» (Катеринослав, 1918), «Леся Українка. Стародавня історія східних народів» (Катеринослав, 1918), «Українські народні мелодії. Етнографічний збірник. T II» (Київ, 1922), «Квітка К. В. Ритмічні паралелі в піснях слов’янських народів. Наукова праця» (Київ, 1923), «Квітка К. В. Лисенко як збирач народних пісень (з реферату на публічном сполученім зібрані етногр. Комісії і муз. етн. Кабінету, що відбулося в неділю 12 листопада 1922 року на ознаку 10 роковин смерті Лисенка)» (Київ, 1923), «Квітка К. В. Професіональні народні співці й музиканти на Україні. Програма для досвіду їх діяльності й побуту. Київ: Вид-во Академії Наук історично-філологічного Відділу №13 (Праці Етнографічної Комісії Вип. 2)» (1924), «Олена Пчілка (О. Косач). Оповідання (з автобіографією)» (Харків, 1930).

Житомирська журналістка Лизавета Листовська, яка спілкувалася з родичкою Лесі Українки Ніною Альбертус (дівоче – Косач), подарувала книгу В.Будзінського «Німці» (Вільно, 1856).

У колекції музею зберігається енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона (Петербург, 1890–1907). До роботи над енциклопедією були залучені Д. І. Менделєєв, В. І. Вернадський, І. Я. Франко, А. Ю. Кримський та ін. У словнику вміщено також біографії діячів української літератури: І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ'яненка, Олени Пчілки.

Є декілька томів «Літературно-наукового вістника» («ЛНВ»): т. IV за 1898 р., том. XLII за 1908 р., т. IV за 1910 р., т. IX за 1912 р. Це – загальноукраїнський літературний і науковий часопис, заснований М.Грушевським, І.Франком, О.Борковським, О.Маковеєм. Тут вперше надрукували «Досвітні огні» Лесі Українки.

Свого часу внучата племінниця Лесі Українки Ольга Петрова, яка проживає у США, передала 12-томне (1927-1930 рр.) і 10-томне (1963-1965 рр.) зібрання творів письменниці.

Особливе місце займає фундаментальна праця Ольги Косач-Кривинюк «Леся Українка: хронологія життя і творчости» (Нью-Йорк, 1970), яка містить понад 900 сторінок. Роботу над книжкою Ольга Петрівна розпочала ще в 30-х роках у Києві. А завершила 16 липня 1945 року в таборі для переміщених осіб в Авгсбурзі (Німеччина). Незадовго до смерті (в листопаді 1945 року) дослідниця передала рукопис Українській вільній академії наук, яка в той час перебувала в Аугсбурзі. Цей примірник УВАН привезла до США. Видання «Хронології...» завершила сестра Ізидора Косач-Борисова. Як сказав Ю.Шевельов: «Ні один дослідник Лесі Українки не може працювати без монументальної монографії Ольги Косач-Кривинюк про діла й дні Лесі Українки, день за днем її життя».

В одній з експозиційних кімнат, де раніше у недоступних шафах під склом були представлені книги про Лесю Українку, минулого року організували «відкриту» бібліотеку для відвідувачів. Деякі сприйняли цю ідею скептично, мовляв, з експозиції викинули літературну спадщину. Насправді Лесині видання творів та інші, не менш цікаві, експонати з фондів перенесли у сусідню залу – виставковий майданчик зі змінною експозицією. Експонатуру в ній можна змінювати хоч щотижня. Матеріалами з «відкритої» бібліотеки можуть користуватися усі охочі, але лише на території музею. 

 

Читайте також: Новоград-Волинський: нові надходження до літературно-меморіального музею Лесі Українки

Коментар
Код блоку:
30/11/2022 Вівторок
29.11.2022
28.11.2022