24 серпня 1916 року в Острозькому замку відкрився музей, який досі безперервно працює.
Цій події передувало ряд важливих робіт, які ініціювали небайдужі до історії свого міста мешканці Острога – пише на сайті закладу заступник директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника міста Острог Андрій Брижук.
У 1909 році, ідеться в матеріалі Андрія Брижука, вони об’єдналися в Братство імені князів Острозьких. Основним завданням цього громадського об’єднання було відреставрувати замок та відкрити в ньому музей. Підготовчі роботи тривали кілька років. Спочатку приміщення замку очистили від сміття й підготували будівельні матеріали для перекриття поверхів замку (вапно, камінь, цеглу, дошки, дерев’яні бруси). Для заміни даху було закуплено дерев’яний гонт — покрівельний матеріал у вигляді клинчастих дощечок фігурної форми, які мають поздовжнє з’єднання. Відновлювальні роботи проводилися в 1913 – 1914 роках під керівництвом архітектора Володимира Леонтовича. Леонтович розробив архітектурні проєкти реставрації церков на Волині, у 1910 -1912 роках керував будівельними роботами церкви святого Георгія Переможця комплексу-меморіалу «Козацькі могили» на полі Берестецької битви.
У цьому матеріалі Андрій Брижук подає та коментує плани та креслення, виготовлені Володимиром Леонтовичем для реставраційних робіт Острозького замку 30 квітня 1913 року, які зберігаються у фондах ДІКЗО.
На зображенні північного фасаду Володимир Григорович зафіксував геометрію вікон та вхідної групи, пошкодження фасаду, випадання тиньку та конструкцію даху. Велика брама в об
Розріз по осі А-В ілюструє вертикальне планування всіх поверхів замку. Вісь А-В проходить з півночі на південь посередині східної половини замку. Найперше — зліва — В. Леонтович червоним (очевидно, плановано) позначив шурф перед північним фасадом, який досягав рівня підлоги нижнього поверху. Згідно з технологіями того часу, далі він мав бути забутований глиною для гідроізоляції. Шурфи пізнішого часу свідчать, що цих робіт не було проведено. Конструкція даху не відрізняється від сучасної. Комин має гострий дашок. Зображені всі вікна верхнього поверху східного фасаду. Почергові зображення приміщень зі склепіннями (зверху вниз): зала тимчасових виставок, скарбниця та зала №1 відповідають сучасному стану. Зображення залів з пласким дерев
Розріз по осі Е-Г ілюструє вертикальне планування всіх поверхів замку зі сходу на захід посередині північної половини замку. Загалом, усі планування відповідають сучасним. Ззовні східного фасаду В. Леонтович зобразив рівень грунту та акцентував увагу на необхідності його пониження для вивільнення бійниці. На першому поверсі, в північній стіні, зображено прохід. Володимир Григорович зобразив його низьким, але зазначив наявність тонкої кам
Розріз по осі С-Д ілюструє вертикальне планування всіх поверхів замку. Вісь С-Д проходить з півночі на південь посередині західної половини замку. Як і в попередньому розрізі зліва, В. Леонтович червоним (очевидно, плановано) позначив шурф перед північним фасадом, який досягав рівня підлоги нижнього поверху. Дах та планування третього поверху відповідає сучасному, за виключенням відсутнього накриття балкону (воно з’явилося в 1968 р.). Середній поверх зображений з перепадами висот склепіння та з існуючими на той час пониженнями в місцях встановлення готичних порталів. Ці частини, марковані сірим, згодом були демонтовані. Вигляд нижнього поверху відповідає сучасному.
План нижнього поверху відповідає сучасному плануванню, за виключенням сучасного входу до музею. У західній частині зали №1 В. Леонтович позначив сірим та літерою “Л” невідомий об
План кімнат східної частини замку між нижнім та середнім поверхами. У залі №5 зображено детальне планування сходів та наявний камін. Зала «Скарбниця» відповідає сучасному плануванню. У правій частині В. Леонтович детально зобразив вікно зали №1
План верхнього поверху частково відповідає сучасному плануванню музею. Сходи з нижнього поверху закінчувалися в південно-східній частині зали №10. У північно-західному куті цієї зали зображено камін, який зберігся до сьогодні, поруч нього — значний об’єм цегляної груби, яка згодом була потоншена до ширини стіни. Зала №11 була поділена на дві частини, які архітектор планував з
План середнього поверху відповідає сучасному плануванню музею. Сірим кольором та літерами “Н”, “Т”, “Р”, “Е”, “Ж” позначено частини, які мають бути демонтовані. Архітектором було виявлено забутовки, що були створенні переважно в ХІХ ст. Таким чином, було відновлено прохід між залами №7 та №6, бійниці південно-західної частини великої зали та вивільнено готичні портали.
Реалізувати задумане Леонтовичем завадила Перша Світова Війна. Через брак фінансування роботи відтерміновувалися. Відкритий 24 серпня 1916 р. музей займав лише верхній поверх будівлі. Поступово загальний обсяг робіт виконали в міжвоєнний та повоєнний періоди, найчастіше ситуативно. Ідея архітектора щодо сходів крізь зали з пласким дерев’яним перекриттям (№ 2, 5 та 7) не була реалізована. Сходові марші пропонувалося розташувати вздовж стін по периметру, а сходові майданчики по кутах. Підйом мав здійснюватися за годинниковою стрілкою з виходами на поверхи. Наявні зараз підйоми теж здійснюються в цій частині замку, проте не мають системи та є занадто крутими. Тому звернення до спадщини Леонтовича в майбутніх проєктах реставрації будівлі острозькі музейники вважають актуальними.
>
>
>
1567
