Орган та магія флейти: у Луцьку відбудеться концерт класичної музики

Після турне Європою до Луцька завітає соліст Національної філармонії України, заслужений артист Юрій Шутко, який єдиний в Україні грає на золотій флейті і є обличчям японської фірми SANKYO. У кафедральному костелі св. Петра і Павла він виконає шедеври класичної музики.

«Бахівська» лірика

Назва концерту «Магія флейти» – не випадкова, адже у руках Юрія Шутка цей унікальний інструмент набуває чарівного звучання. «Дух», «душа», – так перекладається італійською слово «flauto», оскільки звуковидобування безпосередньо пов’язано із видиханням повітря.

Флейта – один із найдревніших музичних інструментів, якому приписують безліч магічних якостей. З часів Давнього Сходу до нас дійшли зображення Бога Крішни з флейтою в руках. Відомо, що фараон Єгипту, батько славетної Клеопатри, грав на цьому інструменті до самозабуття.

Величезну популярність флейта отримала в XVII—XVIII століттях, коли звучала при королівських дворах Європи. Для неї великий Йоганн Себастьян Бах створив сольний твір – «Партиту» ля-мінор, що складається з чотирьох старовинних танців – Алеманди, Куранти, Сарабанди й Бурре. 

Під час його написання композитор працював придворним музикантом у князя Леопольда Ангальт-Кьотенського. В ті часи барокова флейта була дерев’яною і складалася із трьох-чотирьох різних частин із вирізьбленими на них отворами. 

Попри це, «Партита» Баха являє собою надскладний твір, який дозволяє виконавцю представити публіці всю свою майстерність: швидке чергування пальців, великі «стрибки» при обмеженому часі для взяття дихання тощо. Водночас тонка і прониклива музика вимагає від виконавця рафінованого відчуття стилю та смаку. 

Прекрасним зразком бахівської лірики є «Сиціліана» з сонати Мі-бемоль-мажор у супроводі органу, партію якого виконає знаний волинський органіст Петро Сухоцький. 

Читайте також: Кожен голос митця по крупинці просочується десь за кордон

Загалом Бах написав для флейти 6 сонат з клавіром, тобто клавесином, клавікордом чи органом, блискучі флейтові партії в Бранденбурзьких концертах, оркестровій сюїті №2 сі-мінор, фінальною частиною якої є знаменитий «Жарт», безліч арій і ансамблів з мес, кантат.

Таку любов до цього інструменту перейняв і його найталановитіший син – Карл Філіп Еммануїл. Свою сонату ля-мінор він присвятив пруському королеві Фрідріху Великому, який був вправним флейтистом. Інший німецький композитор чеського походження Антонін Стаміц – представник «Мангеймської школи» створив для флейти-соло віртуозне «Родно- капрічіозо», яке вражає своєю бравурністю.

Чарівне звучання

Протягом останніх двох століть флейта пережила чималі технічні та конструктивні перетворення, доки не набула сучасного вигляду. Її почали виготовляти із металу, а дірочки на корпусі замінила досконала клапанна система. Відтак розширився діапазон та сила звучання цього інструменту, а також його технічні можливості.

На срібних флейтах почали грати в оркестрі, а солісти обирають золоті інструменти. 

«І це не примха музичної еліти, а вимога часу. Бо чим більша щільність металу, з якого виготовлений інструмент, тим розкішніша темброва палітра. Золота флейта має сильний звук і за тембром наближається до скрипки. Тому для соліста вона– справжня знахідка», – зазначає Юрій Шутко.

Юрій Шутко

Читайте також: Українські музиканти виступили у Біржайському замку Радзивілів у Литві

На золотій флейті неймовірного чару набуває музика твору «Сирінкс» французького композитора-імпресіоніста ХІХ століття Клода Дебюссі. Він присвячений міфічній істоті – богу Пану, який через невтішне кохання до Сирінги зробив з очерету першу у світі флейту. 

Загадковою лірикою пронизана «П’єса» від 1936 року французького неокласика Жака Ібера. А твір «Відображення» його сучасника Ежена Бозза є одним із найскладніших у технічному плані для флейтового виконання.

Уособленням божественного начала в музиці є композиції Х. В. Глюка – Мелодія з опери «Орфей і Еврідіка», Франца Шуберта «Аве Марія» та Жуля Массне «Роздум з опери Таїс», які прозвучать у дуеті флейти з органом. 

Окрасою концерту стануть твори український авторів Миколи Лисенка та Федора Якименка – старшого брата українського композитора Якова Степового. З 1928 року він переїхав до Франції, де писав твори у неокласичній манері, надихаючись ідеями імпресіонізму.

«Елегія на роковини смерті Т. Шевченка» – це ледь не останній твір корифея української музики Миколи Лисенка. Ще, бувши студентом Київського університету св. Володимира, у травні 1861 року він ніс труну з тілом Тараса Шевченка. Після низки заборон росією вшанування пам’яті Кобзаря і з’явилася на світ ця елегія із щемливою мелодією.

Усі твори концерту для флейти соло та у супроводі органу здатні заворожити кожного слухача, навіть найвибагливішого поціновувача класичної музики.

Концерт відбудеться у неділю, 10 липня. Початок о 16:00. Ціна квитка 100 грн.