27 червня 120-річчя Петра Шумовського, автора історичної монографії «Остріг»

27 Червня 2022, 16:25
Монографія Петра Шумовського 679
Монографія Петра Шумовського

Працю любителя-історика про княже місто високо оцінювали і сучасники,  і науковці початку ХХІ століття.

27 червня 120 річниця з дня народження  Петра Шумовського (1902-1966) – українського лікаря-фтизіатра в Польщі та Британії, любителя-дослідника історії України. Про це йдеться на фейсбук-сторінці Острозького замку.

Петро Шумовський, зазначається в дописі, – автор історичної монографії «Остріг», виданої за сприяння очолюваних старшим братом Арсеном українських організацій вихідців із Волині у Вінніпезі. Цю книгу високо оцінювали і сучасники її публікації у 1964 р. (наприклад, професор Наталя Полонська-Василенко), і автори початку ХХІ ст. (професори Микола Ковальський і Василь Ульяновський). 

Він, випускник Острозької чоловічої гімназії, присвятив свою працю «колишнім товаришам із Острозької гімназії, особливо тим, хто в 1917-1918 роках належав до «Січі імені Ів. Богуна» та товаришкам із «Кирило-Мефодіївського братства в Острозі».

З книги Петра Шумовського:
 
«...Остріг, у часах передреволюційних, на зовні виглядав цілком зросійщеним: російські директори шкіл, російське військо, поліція, «чиновники», немов образ якогось містечка з «Мертвих Душ» Гоголя.
 
Здавалось, усе спало непробудним сном і під московським «благоденствієм» мовчало...
 
Так здавалось, але видно під попелом румовищ ще жеврів огонь.
 
У часі нашої «весни» 1917-1918 рр., коли то, невідомо звідки й невідомо як, прийшло національне освідомлення молоді.
 
Уже на весні 1917 р. в гімназії постала «Січ імени Івана Богуна», пів спортове, пів військове товариство. Осідком Січі став Замок і на ньому замаяв наш національний жовто-блакитний прапор. Та Січ самотужки боронила місто перед бандитизмом і погрозами, що шаліли навколо, а яких джерелом було здеморалізоване московське військо. Січ на протязі кількох тижнів була єдиною військовою «силою», що утримувала порядок у місті.
 
По роззброєнню Січі німцями на весні 1918 р. поодинокі «січовики» прилучились до нашого війська; чимало їх полягло у визвольній боротьбі, дехто помер на еміграції.
Той зрив острізької молоді, хоч і не відіграв важливої ролі в історії визвольних національних змагань України, все ж був знаменний, якщо йдеться про сам Остріг. Для декого він послужив натхненням на ціле життя».
 

Петро Шумовський
Петро Шумовський

Коментар
Код блоку:
09/08/2022 Вівторок
09.08.2022
08.08.2022