«Ту, що врятувала сотні солдатів, витягли з-під завалів мертвою», – спогади про загиблу Героїню з Нововолинської громади

11 Травня 2022, 16:29

580

«Ту, що врятувала сотні солдатів, витягли з- під завалів мертвою», – спогади про загиблу Героїню з Благодатного

Нововолинська громада втратила ще одну вірну доньку, чудову матір, доньку та дружину, фельдшерку з селища Благодатне – Оксану Горпініч. Спогадами про неї поділилася місцева журналістка – Валентина Петрощук.

Про це пишуть у виданні «Наше місто» у фейсбуці.

Робочі стежки вперше звели мене з Оксаною Горпініч ще кілька десятків років тому. Тоді вона, юна дівчинка із селища Благодатне, після закінчення школи зустріла своє кохання – Ігоря із сусіднього села Заболотці. Він покликав заміж, Оксана погодилася. Про майбутню професію тоді ще й не думала», – розповідає пані Валентина.

У селі знайти роботу – непросто. І коли на фельдшерсько-акушерський пункт, у якому довгі роки трудилася завідувачкою її свекруха Євгенія Іванівна, потрібно було знайти санітарку, дівчина. А невдовзі стала тут надійною помічницею.

Оксана Горпініч

Читайте також: На війні загинула медична працівниця з Благодатного

З часом зрозуміла, що професія медика їй особливо близька. На сімейній раді подумали, що Оксані потрібно здобувати освіту. І хоч на той час у молодій сім’ї уже підростала маленька донечка, а заочної форми навчання у медичних навчальних закладах немає, вирішили: разом доглядатимуть дівчинку, а на вихідні мама приїжджатиме.

У старшої доньки з’явилася молодша сестра. Коли прийшла пора Євгенії Іванівні йти на заслужений відпочинок, її місце по праву зайняла невістка Оксана.

Читайте також: «Скільки життів ти врятувала за роки війни?», – розповіли про загиблу Героїню з Благодатного

«У Заболотцях не знайдете жодної людини, яка б не згадувала теплим словом сільську фельдшерку. Вона жила своєю роботою. З самісінького ранку сідала на велосипед, вирушала у дорогу, село – чималеньке, вулиці далеко одна від одної. Оксана не оминула жодної хати, де жили старенькі люди, що потребували її допомоги. По-особливому трепетно ставилася до немовлят та малих діток», – наголошує журналістка.

«Медичка від Бога» – так характеризують Оксану Горпініч усі, хто її знав чи з ким зводили життєві дороги. І коли з’явилася перша звістка про те, що на війні, куди вона пішла добровольцем, їхня медичка пропала безвісти і з нею немає зв’язку, всім селом молилися і просили Бога, аби знайшли її живою.

Не судилося. Ту, що врятувала від смерті не одну сотню солдат, цими днями витягли з-під завалів мертвою.

«Бувало, тільки подзвоню, щоб отримати ту чи іншу консультацію, адже у нашій сім’ї підростало дві онуки, а вже через певний час вона з медичними сумками на плечах стукає у двері. Уважно вислухає, порадить, заспокоїть – і далі в дорогу», – зі сльозами на очах каже жителька села, колишня завідувачка бібліотеки Галина Коханюк.

У розквіті літ та у час буйноцвіття природи зупинилося серце ще однієї чудової людини, яка обрала для себе фах рятувати життя людей. Але Герої не вмирають!\

«Ще і ще раз переконуюся у тому, що Бог забирає до себе найкращих. І серце обливається кров’ю, що у цій проклятущій та нічим не виправданій війні гине цвіт української нації – залишаються навіки зі своїм болем, який не втішають жодні нагороди, батьки, страждають діти-сироти, вдовами – молодесенькі дружини», – додає пані Валентина.

Пам’ять про Оксану Горпініч, яка знайде свій останній спочинок у рідній благодатнівській землі, довго житиме не лише у пам’яті рідних, а й усіх тих, хто знав її – завжди усміхнену, добру, милу, щедру на добро.