Пам’яті Юрія Ляховця із Зарічненщини, який загинув за рідну землю

23 Березня 2022, 16:10

1698

Дорога до Новосілля

Розповідь про рід Ляховців та його славного представника, який віддав своє життя, захищаючи Україну від російських загарбників.

З офіційного повідомлення: «22 березня 2022 року в селі Витків Гощанської громади Рівненського району попрощалися з Юрієм Антоновичем Ляховцем. Він загинув за рідну землю. У Юрія залишилися дружина та 5 дітей».

«Коли я вчора на рівненському сайті прочитала це повідомлення, у серце закралася неприємна здогадка: «А чи це не мій сусід Юрій?» Нас, Ляховців, так мало в Україні. А тут раптом збіглися й ім’я, й ім’я по батькові з моїм сусідом із Новосілля. Телефонний дзвінок на малу батьківщину до сестри – і страшна звістка обпекла серце...» – пише на своїй фейсбук-сторінці краєзнавиця із Зарічненщини Валентина Тумаш-Ляховець.

Наше Новосілля, зазначає вона в дописі, – зовсім маленьке село. Ми там усі як не родичі, то свати... Саме село – це дві перехресні вулиці. І от на тому перехресті одна хата – це будинок мого прадіда Мартина Ляховця, навпроти – будинок мого дядька Єфрема Марчука, навхрест від нас було обійстя дядька Антона Ляховця. На четвертому місці перехрестя стояв колодязь зі смачнющою водою. Ним користувалися усі найближчі новосільські родини.

Це було дивно: лише три родини в селі носили прізвище Ляховець – два рідні брати (Микола й Михайло) та Антон Ляховець. Але ми не родичалися. Мій татусь доживав віку в Мутвиці. Він часто повторював мені, що дуже жалкує, чому не дізнався більше про свій родовід. У мами моєї була велика родина, а в татуся – лише родичі по лінії мами. Якось так сталося, що родини з прізвищем Ляховець тато так і не знав. І не дивно: він залишився сиротою в 4 роки. Годували бабусині родичі, а згодом сестричка Ксенія...

Я завжди пам’ятала про бажання свого татуся дізнатися про свій родовід Ляховців. І якраз напередодні цієї клятої війни закінчила упорядковувати всі свої записи, які збирала десятки років. Мала розповісти про це усім, хто походить із цього роду. Та Юрко Ляховець вже цього не дізнається...

На карті 1855 року зазначено, що село Новосілля мало 9 дворів. Ляховців тут ще не було, зате в селі Кухче проживала родина із таким прізвищем. У метричній книзі Храпинської церкви за 1860 рік (найдавніша, яку мені вдалося відшукати) я знайшла прізвище братів Онуфрія та Павла Івановичів Ляховців. Отож засновником нашого роду був Іван, виходець із села Ляховичі Пінського повіту», – пише краєзнавиця.

Тоді в Кухітській Волі та Кухчі, продовжує розповідь вона, господарювали поміщики Орди, вони мали землі й у селі Ляховичі. І от звідти й переселилися за клаптиком дещо дешевшої землі до Кухітської Волі й Кухча вихідці нинішнього білоруського села Ляховичі. Й отримали прізвище Ляховці, як Колби із села Колби, як Диковицькі із села Диковичі.

За давньою українською традицією та за бажанням свого батька, Валентина дослідила родовід Ляховців до сьомого покоління. Її гілка родоводу пішла від Онуфрія Івановича Ляховця (Онуфрій – Андрій – Мартин – Зіновій – Микола – Валентина). Друга гілка її сусіда Юрія – від Павла Івановича Ляховця (Павло – Григорій – Максим – Антон – Юрій).

«Отак і пов’язані наші родини одним давнім корінням. Мій прадід Мартин оселився в Новосіллі наприкінці ХІХ століття. Дядько Антон Ляховець із Кухча прийшов у прийми до нашої сусідки Поліни Сидорчук. Вони виховали четверо діток: дві донечки й два синочки. У моїй пам’яті залишилася така картина: дядько Антон прошкує до колгоспної ферми, аби пасти корів, а за ним маленький котигорошко – синочок Юрко. Скільки пам’ятаю, хлопчина був у роботі...– згадує краєзнавиця.

Одружився Юрій на дівчині із села Локниця, вони переїхали жити на Гощанщину. Виховували п’ятеро дітей. І ось діти осиротіли. Їхній батько повернувся живим із зони АТО, де перебував певний час, а смерть від ворожої ракети дістала його на рідній землі. Земляки й односельці-новосільці, підсумовує Валентина Тумаш-Ляховець, ніколи не забудуть подвиг Юрія, бо він захистив наш спокій своїм життям.