114 років тому народився засновник УПА «Поліська Січ» Тарас Бульба-Боровець

9 березня – день народження одного з провідників українського визвольного руху під час Другої світової війни Тараса Бульби.

Тарас Дмитрович Боровець народився 9 березня 1908 року в селі Бистричі Березнівського району Рівненської області. Сім’я була багатодітною (дев’ятеро дітей) та малоземельною. У дитинстві, за схожий на картоплину ніс, ідеться на сайті Рівненської обласної бібліотеки для дітей, старші діти прозвали Тараса «Бульбою». 

Дитинство і юність його минули під впливом розповідей діда Уліяна про трагічну історію України, про прадіда, котрий виступив разом з Мазепою на боці Карла XII проти жорстокого Петра I.

Не маючи змоги навчатись у школі через скрутне матеріальне становище сім’ї,  Тарас Боровець наполегливо займався самоосвітою. Багато читав, цікавився політикою. Ситуація на тогочасному Поліссі дуже сприяла політизації людей. Тому ще молодим він влився в ряди національно-визвольного руху.

Вирішальну роль у залученні його до політики відіграв сотник Василь Раєвський. Він у 1932 році познайомив Боровця з полковником колишньої армії Української народної республіки Іваном Литвиненком, який розгледів у юнакові організаторські здібності й залучив до виконання своїх завдань. Саме за його дорученням Тарас декілька разів нелегально переходив  кордон з СРСР. Там він на власні очі побачив організований більшовиками голодомор українського народу.

У 1934 році Тарас Боровець за зв’язки з ОУН  та написання книги антипольського спрямування «Пан депутат у Сеймі»,  був ув’язнений  на три роки до концентраційного табору в  Березі Картузькій.  Там  він познайомився з  багатьма відомими націоналістами, людьми різних політичних поглядів. 

Протягом  1935-1937 рр. Тарас займався організацією роботи кам’яного кар’єру в с. Карпилівка. Проте утиски і переслідування з боку польських властей не припинялись. Йому було заборонено проживати  у прикордонній зоні й наказано негайно переїхати вглиб Польщі.  Польсько-німецька війна застала його  у Варшаві.  Там він стає свідком напливу втікачів із Західної України, яка у вересні 1939 року опинилась  під контролем Червоної Армії.

1 серпня 1940 року Т. Бульба-Боровець переходить кордон між Німеччиною і Радянським Союзом, таємно добирається до  містечка Степань (нині – Сарненський р-н).

Під час більшовицької окупації продовжує роботу з організації націоналістичного підпілля на Поліссі та Волині, яке у роки німецько- радянської війни (1941-1945рр.) стало основою військового об’єднання «Поліська Січ».  Центр  дислокувався у м. Сарни, контролюючи територію  на відтинку Слуцька-Гомеля-Житомира.  А в серпні 1941 р. загони вояків Тараса Бульби-Боровця першими увійшли у містечко Олевськ на Житомирщині. Там  було запроваджено українське управління, зорганізовано міліцію, сформовано Українську повстанську армію «Поліська Січ» і, навіть, перейменовано вулиці. 

З  серпня по листопад 1941р. м. Олевськ було столицею вільної української «республіки», яка увійшла в історію під назвою Олевська  Республіка.

Навесні 1943 року  УПА  «Поліська Січ» стала однією з найпотужніших військових сил на Волині та Поділлі чисельністю від 10 до 20 тисяч осіб. В цей час Т.Боровець  бере участь у переговорах про об’єднання зі штабом УПА-Північ, однак, пропозицію про входження його відділів в єдиний повстанський рух він відхилив.

У липні 1943 року  Бульба-Боровець перейменував  очолювані ним загони в Українську народно-революційну армію (УНРА). У кінці 1943 р. під час перебування у Берліні генерал-хорунжий був арештований  гестапо   і відправлений у концтабір Заксенгаузен, де  в цей час утримувався  Степан Бандера.

Після розгрому фашистів перебував у еміграції в Західній Німеччині. З 1948 року  проживав  в Канаді. Організував і був провідником Української народної  гвардії, співробітником видань «Бюлетень Головної команди УНГ», органу УНГ «Меч і воля», вишкільних зошитів «Військова справа», летючок «Залізний заслон» тощо.

Помер 15 травня 1981 року, похований у Нью-Йорку на кладовищі Бавнд-Брук.

Своєрідним підсумком життєвого шляху Тараса Бульби-Боровця стали його спогади «Армія без держави. Слава і трагедія українського повстанського руху», яка вийшла друком лише у 1981 р. у Вінніпезі (Канада).

Згідно з розпорядженням Рівненської міської управи одна з вулиць обласного центру перейменована на вулицю Тараса Боровця (Бульби). 

У червні 1996 року на малій Батьківщині    отамана    в    с. Бистричі     було встановлено  меморіальну дошку. А  в 2005 році в м. Березне  відкрито перший у світі пам’ятник генерал-хорунжому Української повстанської  армії  «Поліська Січ» Тарасові Бульбі-Боровцю.