У селі на Здолбунівщині в тридцяті роки минулого століття діяло товариство «Просвіта»
Славною сторінкою історії села Кунин є діяльність товариства «Просвіта», дослідженням якої займаються члени краєзнавчого гуртка місцевої школи.
Про це пише у фейсбукці Світлана Більчук.
«Просвіта» в Кунині (село колишнього Здолбунівського району на Рівненщині), зазначає вона, існувала з 1933 чи 1935 по 1942 роки. Її організаторами були Іван Фридрих та Корній Литвинець. До складу товариства входила в основному молодь. Членам краєзнавчого гуртка місцевої школи вдалося встановити імена 66 просвітян.
Вечорами кунинські просвітяни збиралися в просвітянській хаті, читали українські книжки, співали пісні. Організували хор, який налічував 50 осіб. Керував ним Марин Должанський. Хор був відомий на всю область завдяки перемогам у конкурсах просвітянських хорів, про нього згадувала й рівненська газета тих часів.
Просвітяни ставили також вистави «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля». «Дай серцю волю, заведе в неволю», відзначали шевченківські свята.
Існував і просвітянський музичний ансамбль, організатором якого був Антон Карпінчук. Він сам виготовляв музичні інструменти: скрипку, балалайку, гітару, мандоліни.
Але основною метою товариства була просвіта українських селян: навчити їх читати, знати свою історію та культуру, нагадати, що вони українці на противагу полякам, які принижували та ополячували їх.
Іван Фридрих став першим головою кунинської «Просвіти», а Корній Литвинець віддав половину свого помешкання під просвітянську хату-читальню.
Марин Должанський був також регентом церковним, на вигляд непримітний, він мав чудовий голос, талант музиканта й керівника хору.
Просвітяни мріяли побудувати Народний дім, навіть зібрали деякі кошти. Але в 1939 році радянська влада заборонила «Просвіту».
Під час Другої світової війни просвітяни відновили свою роботу. У 1942 році кунинський хор їздив у Рівне виступати. Хористи ходили по вулицях, співали українські патріотичні пісні. Саме після цього походу кунинську «Просвіту» заборонила і німецька окупаційна влада.
Ці спогади записані 1997 року від Емілії Созанської (Стецюк), 1922 року народження, мешканки села Кунин (на фото – у верхньому ряду посередині).
Читайте також: Вертеп товариства «Просвіта» у Перечині на Закарпатті