Влада Сарненської громади привітала з ювілеєм колишнього працівника НКВД

27 Січня 2022, 16:12

1333

Фото з сайту Сарненської громади

Сарненська міська рада 25 січня привітала зі 102-річчям чекіста Петра Лубеннікова.

Про це повідомляє Горинь.інфо з посиланням на сайт Сарненської міської територіальної громади. Зауважимо, після підняття інформації в ЗМІ, вітання видалили з офіційного сайту та соціальних мереж Сарненської міської ради.

Багаторічного працівника НКВД-МГБ-КГБ привітали в.о. начальника відділу соцзахисту Юрій Фішман та Сарненський міський голова Руслан Серпенінов.

«Гордимося довгожителем нашої громади, схиляємо голову перед його мудрістю і життєвою витримкою…був постійно у вирі подій нашого району, як керівник високого рівня у партійній номенклатурі. Петро Пилипович Лубенніков є ветераном війни, учасником бойових дій, його життєвий шлях повниться непростими спогадами», – зазначили на сайті Сарненської громади.

Свою кар’єру Петро Лубенніков розпочинав у НКВД Алтайського краю. Пізніше закінчив Свердловську школу КГБ, а школу-десятирічку він закінчив взагалі заочно, вже працюючи в Тучині на керівних посадах у карально-репресивних органах.

Читайте також: Історія чекіста Петра Лубеннікова у боротьбі проти українського визвольного руху

Світлини з особової справи Петра Лубеннікова

Він працював у Прилуцькому, Гощанському, Зарічненському та Тучинському районних управліннях НКВД-МГБ. Відзначився на Рівненщині висилкою багатьох родин у Сибір, репресіями проти українського населення. Особливо жорстко він діяв проти католицької громади Сарн під час закриття місцевого костелу. Боровся проти борців за незалежність України.

В реєстрах організацій та установ youcontrol Петро Лубенніков досі значиться як засновник райкому забороненої Комуністичної партії України.

Заступник голови Координаційної ради з питань ветеранів, головний редактор сайту «Горинь.інфо» Тарас Давидюк наводить спогади ветеранки УПА Дарії Лещак про допит та побої від Петра Лубеннікова.

«В Гощі вибивали признання, що я була в УПА… Били страшно, і не тільки мене. Нас всіх – дівчат, молодих хлопців били як могли! Коли непритомніла, то водою одливали… Слєдователі били так, що в мене очей не було видно, губи були розбиті, втрачала слух. Воно потім далося, через багато років – зараз погано чую. Дітей в мене немає, бо тоді в живіт били ногами… Господи, а ноги мала такі побиті, що страшно було дивитися! Допитували мене два дубиняки – Лубенніков і Крутунов. Якими словами вони мене тільки не обзивали – я ніколи й не чула такого слова, такого матюка! А Лубенніков як став мене лупасити тими чобітьми! Потім бачить, що вже добиває, в мене з рота кров іде. Прийшов один «стрибок», каже: «Вони тебе прибили, забили зовсім!» І вони мене водою одливали, а потім, як вже я очуняла, посадили знов на стілець. Крутунов каже: «Что, бендеровка, обосралась, да?». Вже в п’ятдесятих роках його хтось пристрелив тут у Рівному – на могилках у Грабнику», – наводить спогад ветеранки Тарас Давидюк.

Читайте також: Оприлюднили навчальні матеріали спецслужб з колишнього архіву КҐБ