Польща наш союзник від необільшовизму, – Антон Дробович у Луцьку

На презентації книги Ярослава Грицака «Подолати минуле: глобальна історія України», яка відбулася в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, побував голова Українського інституту національної пам‘яті Антон Дробович.

«Це одна із сміливих книжок, яка багатьом може не сподобатися. Ті, хто будуть читати, можуть ображатися й обурюватися, тому що там він всі речі називає своїми іменами. Про українців, євреїв, поляків, про те, що ми робили і чого не зробили – дуже цікаво, дуже гостро і дуже чесно. Мені здається, що для національної пам’яті будь-якої країни пам’ятати складне, розбиратися в складному, називати речі своїми іменами – це велика розкіш. Тільки сильна, досвідчена і зріла нація може собі це дозволити. Ярослав Грицак – один із тих голосів, які допомагають нам проговорити свою ідентичність, свою складну історію. Люди дуже люблять прості відповіді, а ця книга дає складні відповіді на складні історичні питання. Я хочу, щоб люди в Україні побачили як спільнота Луцька підтримує дослідження національного значення і брали з неї приклад», – розповів Антон Дробович.

Читайте також: Ярослав Грицак презентував у Луцьку книгу «Подолати минуле: глобальна історія України»

Ярослав Грицак в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків

На посаду голови Українського інституту національної пам'яті Антона Дробовича призначили у грудні 2019 року. Дехто сприйняв це призначення неоднозначно. 

«Більшість тих людей, 99 % точно, особисто зі мною не знайомі. Не знали чим я займаюсь. Сам Володимир В'ятрович теж зустрів мене насторожено. Але, ми познайомились, поговорили й всі ці підозри вщухли. Я не працюю ні на «правих», ні на «лівих». Я працюю на український національний інтерес. І тут розрахунок дуже простий: якщо щось відповідає українським національним інтересам – ми працюємо у цьому напрямку, якщо ні – значить, ні. Багато хто дивився, як ми будемо працювати у російському напрямку, як – у польському. А ми працюємо на Україну», – зауважив Антон Дробович.

На презентації книги він також поділився майбутніми планами Українського інституту національної пам‘яті. Нині найактуальнішими питаннями є будівництво музею Революції Гідності та відкриття архіву національної пам’яті, де представлять всі документи репресованих. 

«Це стане смертельним ударом по тоталітаризму. І це позбавить Росію будь-яких аргументів щодо історичних дискусій. Кожна людина, кожна родина, кожен іноземець зможе зайти туди, знайти людину з колишнього Радянського Союзу, її справу і дізнатися правду про свою родину чи про ту чи іншу людину. А дослідники зможуть заглянути по той бік репресивної системи. Це як голка Кащея буде для них: Росія захищає сталінізм, терор, а ми викриваємо його», – додав він.

Читайте також: «Архіви, які були створені, щоб поховати історію, допомагають відновити її», – Ігор Кулик

Антон Дробович вважає, що українці мають бути готові до історичного діалогу з поляками на основі чесності та паритетності та зосереджуватися на історичній правді.

«Ми не маємо брати приклад з Польського інституту національної пам’яті з багатьох питань. Часто їхня позиція дуже емоційна і заполітизована. І в них, і в нас є різні історики. У Польщі зараз при владі більш консервативна політична сила і багато істориків намагається обслуговувати політичні замовлення, тому це іноді шкодить об’єктивності та порозумінню. 

На конфліктах дехто намагається побільше набрати собі балів. Наша українська позиція спокійніша. Ми не повинні повертатися знову до страждань і взаємних ревізій. У нас багато темних плям в історії. Їх потрібно дослідити. Чесно і паритетно», – зауважив Антон Дробович.

Читайте також: «І поїхали ми на двох підводах»: чи отримають депортовані українці відновлення справедливості від держави

За словами голови Українського інституту національної пам'яті, Польща – стратегічний союзник у захисті в Європі від необільшовизму, який пропонує Росія. 

«Ми це розуміємо, і якщо бачимо, що вони з якихось історичних питань не готові до чесного діалогу – беремо паузу. Нашим спільним життям має правити майбутнє, а не лише минулі трагедії зі смертями. Ми маємо пам’ятати і шанувати, але разом з тим будувати ефективне майбутнє. І, як сказав Ярослав Грицак у своїй книзі, що для нації важливо зберігати пам’ять про значущі речі, але не менш важливо для кожної нації наважитися свідомо дещо забути. Історія та пам’ять – це різні речі. Історія – це факти, наука, а пам’ять – це дещо суб’єктивне, мінливе, вразливе», – додав Антон Дробович.

Софія КАЛЮЖНА