Максиміліан Ляцький: ким був перший вчитель Боратинської школи

23 Листопада 2021, 17:19
Максиміліан Ляцький з донькою Оксаною 584
Максиміліан Ляцький з донькою Оксаною

Перша школа на теренах сучасного Боратина з’явилася у 20-х роках минулого століття. На території села у свій час було два населених пункти – Великий Боратин та Малий БоратинУ 1872 році чехи-колоністи заснували Чеський Боратин. В тому ж році чехи відкрили свою школу. 

А от шкільництво на теренах українського Боратина започаткували лише в 1920-х роках. До цього лише незначна кількість дітей мали змогу навчатись в церковноприходських школах навколишніх сіл Крупа та Гнідава, а одиниці у Луцьку. Про це пише член Національної спілки краєзнавців України Віталій Гнатюк на сайті Боратинської громади.

Що ж відомо про першого вчителя Боратинської школи?

«Ваше благородіє, пане вчителю», – саме так в різний час зверталися до Максиміліана Миколайовича Ляцького, якого доля на початку 1920-х років привела до Боратина.

Читайте також: Школяр Боратинської громади – один із кращих знавців історії України 

Максиміліан Миколайович народився 22 березня 1868 року. Загальну освіту одержав у Володимирському кадетському корпусі у Києві. На військовій службі з 18 вересня 1888 року. Навчався в 3-му військовому Олександрівському училищі в Москві, куди в той час приймали в основному молодь з дворянських сімей з-поміж випускників військових гімназій. 

Навчання в училищі проходило два роки. В 1900 році після його закінчення у званні портупей-юнкера (звання в училищі, яке присвоювалося юнкерам за особливі успіхи в навчанні, з виконанням обов'язків унтерофіцера),  Максиміліана Ляцького направили в 11-ту артилерійську бригаду.

В 1908 році – служба в 42-й артилерійській бригаді в Ніжині. У 1909 році – командир 8-го Мортирного артилерійського парку (Муравйовські казарми в Новгородській губернії). 1910 рік – командир 1-го резервного артилерійського парку (Бобруйськ).

Перед Першою світовою війною служив в 50-й артилерійській бригаді, згодом був командиром цього військового підрозділу. Був учасником Першої світової війни, командиром 50-ї паркової артилерійської бригади, в 1915-1917 командиром 4-го Фінляндського стрілецького паркового артилерійського дивізіону.

Читайте також: Перша світова війна на Волині: місця «брусилівської» слави

Щоденна безпартійна газета «Відродження», яка виходила в 1918-1918 роках у Києві (засновник – редакційно-видавничий відділ військового міністерства УНР) містить повідомлення про призначення 25 березня 1918 року Максиміліана Ляцького повітовим комендантом Тираспольського повіту Херсонської губернії. 

Нині ця територія знаходиться частково у складі Одеської області та Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом Придністров'я Республіки Молдова.

Під час Громадянської війни Ляцький також воював в підрозділах Добровольчої армії та Військових сил Півдня Росії. Його також призначили командиром маршової групи 1-ї важкої артилерійської бригади. 

Максиміліана Ляцького нагородили орденами Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом (1905), Святого Станіслава 2-го ступеня (1912), Святого Володимира 4-го ступеня (1915), Святої Анни 2-го ступеня з мечами (1915). В 1912 йому присвоїли військове звання полковник.

Однак, прослуживши більш як 30 років в армії, пройшовши фронти Першої світової та Громадянської воєн, втікаючи від більшовиків, колишній полковник разом з сім'єю опиняється в Боратині. 

Читайте також: Упівець очолював школу в Рожищенському районі

Разом з дружиною та трьома доньками наймає житло в місцевого жителя Федора Сивого. Тут же за стіною була і класна кімната, де навчалися боратинські діти.

Сім'я Ляцьких проживала у селі в період 1922-1928 років. В Боратині вона особливо подружилася з сім'єю Василя Смедюка – людини освіченої та активної, учасника Першої світової війни, який також воював у військах Симона Петлюри. 

Максиміліан Ляцький з донькою Оксаною
Максиміліан Ляцький з донькою Оксаною

Читайте також: Освіта Зарічненщини: як відкривали першу школу в Неньковичах

Дочка Максиміліана Ляцького Оксана була хресною матір'ю трьох дітей Василя та Марії Смедюк. Вже згодом у вісімдесятих в листі до Євгенії Чухрай вона з теплотою згадує про свого батька:

«Мій батько думаюча і розумна освічена людина пройшов війни і залишився цілим і неушкодженим з молитвами до Бога, з добротою в серці, зі справедливістю до людей. Любив безмірно природу, рідну землю, людей, що працюють в поті чола (хліборобів) і вчив і своїх, і чужих людей доброму, світлому, вічному, Божественному. Дехто з його учнів і кровних близьких зберіг якби часточку його душі і зумів передати нащадкам».

Після Боратина Максиміліан Ляцький ще певний час вчителював. Проживав у Луцьку. Помер 16 серпня 1936 року, похований в Ківерцях. В 1880-х роках, як згадує в листі дочка Оксана «Юрко (племінник, авт.) перевіз останки мойого покійного батька на нове місце і поставив залізний хрест». Ймовірніше йдеться про нове Ківерцівське кладовище.

Якщо врахувати, що Максиміліан Ляцький почав вчителювати в Боратині в 1922 році, то наступного року Боратинський ліцей може святкувати 100 років з початку заснування закладу освіти в селі. За словами краєзнавця, документального підтвердження цього факту поки що немає, але теза цілком має право на існування.

Читайте також: Урок фізики у любомльській школі на фото 90 років тому

Коментар
02/12/2021 Четвер
02.12.2021
01.12.2021
30.11.2021