Операція «Запад»: наймасовіша депортація на Західній Україні

Навіщо

Це – не перша депортація місцевого та мирного населення із Західної України. Радянська влада визнала цей метод як дієвий у боротьбі з українським підпіллям.

На Заході України зростали опозиційні настрої, населення вороже ставилося до влади, були сильні позиції українських націоналістів, адже після завершення радянсько-німецької війни більшість збройних акцій Української повстанської армії були направлені проти непопулярних заходів радянської влади, пояснює кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України Олег Бажан.

До того ж тут ігнорували вибори до Верховної Ради СРСР – вони викликали народний протест. Тож українців примушували йти голосувати, щоб показати явку.

Читайте також: Норильський бунтар: біографія волинянина Степана Семенюка

«А 31 грудня 1947 року планувалися вибори до місцевих рад. Повинні були в 1948-му відбутися вибори до Верховної Ради Української РСР. Тому, напевно, і для цього потрібно було вивезти з регіону тих, хто не хотів голосувати за радянську владу», – зазначає історик.

Хіба не можна було повстати проти депортації

Для реалізації операції залучили 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств.

«Озброєні бійці з Держбезпеки оточували села і за списками, після обшуку, у вантажівках відправляли людей на залізничні станції. Для збору речей передбачалося дві години, однак під час акції цього не дотримувались. Підпілля попереджало про заплановану акцію шляхом поширення листівок «Ховайтеся, вас будуть виселяти», – йдеться на сайті Українського інститут національної пам’яті.

В документах, які розсекретила СБУ, є доповідні записки, які свідчать про опір населення.

«При виїзді автомашини з посадженими на неї сім’ями бандитів, село Корпин Рівненського району, жителями цього села щільним кільцем була оточена машина з метою затримання її виходу з села. У зв’язку з цим оперативна група для наведення порядку та отримання можливості виїзду автомашини з сім’ями бандитів вимушена була відкрити попереджувальний вогонь. Аналогічні факти затримання автомашин із завантаженими на них сім’ями бандитів мали місце в селах Новий Двір та Абаров Рівненського району», – звітують відповідальні за реалізацію операції «Запад» у Рівненській області уповноважений МДБ СРСР полковник М. Головков та начальник управління МДБ у Рівненській області В. Шевченко.

Читайте також: Патріарх політв’язнів: біографія Михайла Сороки, який відсидів 35 років

Історію порятунку від працівників МДБ 4-літньої дитини також описали в записці. Родина сховала дівчинку на другому поверсі будинку, а потім хтось із батьків скинув її з вікна на руки жителям села, які чатували під будинком. Оперативники дитину так і не знайшли, її сховали селяни.

«В деяких селах Рівненського, Олександрійського, Тучинського, Межиріцького та інших районів жінки супроводжували висланих плачем та криком. Були випадки, коли окремі з них демонстративно вимагали, щоб їх повантажили разом з висланими або розстріляли на місці», – доповідають виконавці депортації.

Читайте також: Повстанець і йог: історія Норильського ватажка Євгена Грицяка

Куди відвезли українців

• на комбінат «Кузбасвугілля» – 30251 осіб
• на комбінат «Челябінськвугілля» – 10495 осіб
• на комбінат «Молотоввугілля» – 4976 осіб
• на комбінат «Карагандавугілля» – 8191 осіб
• на комбінат «Східсибвугілля» – 5203 осіб
• на вугільний сектор Красноярського краю – 1698 осіб
• 5264 сім’ї (15202 особи) «активних українських націоналістів» під конвоєм були направлені в Омську область для роботи на промислових підприємствах та сільському господарстві.

Частина депортованих жителів Західної України опинилася в Карлазі – найбільшому виправно-трудовому таборі СРСР, зазначає Олег Бажан.

Читайте також: Сестер Бандери в Сибіру оберігала батькова Біблія

Складне становище, в якому опинилось націоналістичне підпілля на західноукраїнських землях в кінці 1940-х років, змусило президію Української головної визвольної ради (координатора національно-визвольного руху в Україні) прийняти рішення про остаточне згортання діяльності УПА як збройної формації, пише історик Олег Бажан в своїй статті.

«Як і у випадку з кримськими татарами, в східній Україні організовували мобілізаційні акції, покликані заповнити недолік робочих рук і, отже, перетворити Західну Україну на свого роду плавильний казан, щоб там не було опозиції радянському режимові. За рахунок тих людей, яких згодом після вишів направляли на роботу до Західної України, і відновлювали дефіцит робочих рук», – пояснює кандидат історичних наук.

Широка громадськість дізналася про масову депортацію населення Західної України лише в часи «горбачовської перебудови».

Читайте також: Життя з тавром «Молодої гвардії»: доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі