Операція «Запад»: наймасовіша депортація на Західній Україні

21 Жовтня 2021, 14:07
Операція «Запад» 3408
Операція «Запад»

Операція «Запад» – наймасовіша депортація, яку здійснила радянська влада в Західній Україні у 1947 році. Однією з її головних цілей було нейтралізувати діяльність Української повстанської армії та тих, хто їй співчував і допомагав. 

Протягом доби вивезли близько 78 тисяч українців до Казахстану та віддалених районів Сибіру. Про це пише Радіо Свобода.

21 жовтня виповнюється 70 років з дня примусового виселення українців з батьківщини. Чимало подробиць історикам вдалося дізнатись завдяки розсекреченим архівам СБУ.

Хто постраждав 

Чітко прописувалось, хто підлягає виселенню: повнолітні та неповнолітні члени сімей повстанців та їхні близькі родичі, які проживають спільно. Операція проводилася в Львівській, Станіславській (зараз це Івано-Франківська), Тернопільській та Рівненській областях.

У Львові операцію «Запад» почали реалізовувати о 2-й годині ночі 21 жовтня. Мали місце випадки, коли з появою оперативних груп деякі сім’ї намагалися сховатися у підвалах чи у сусідів. У період з 2 до 4 години ночі був перерваний сон жителів Рава-Руська, Жовква, Буськ, Городок, Яворів.

В інших районних центрах та селах Львівської області операція розпочалась на світанку.

О 6-й ранку 21 жовтня розпочалася «операція з виселення», її завершили того ж дня, відзначив у доповідній записці «Про результати роботи УМДБ Волинської області з виселення сімей активних учасників ОУН» від 26 жовтня 1947 року начальник обласного управління МДБ полковник І. Матвієнко

Також він доповідає, що понад 150 осіб були відсутні на момент операції, але частина з них з’явилась у райвідділ самостійно із проханням направити їх до відісланих сімей.

Читайте також: П'ять текстів про УПА від Район.Історія, які варто прочитати

Навіщо

Це – не перша депортація місцевого та мирного населення із Західної України. Радянська влада визнала цей метод як дієвий у боротьбі з українським підпіллям.

На Заході України зростали опозиційні настрої, населення вороже ставилося до влади, були сильні позиції українських націоналістів, адже після завершення радянсько-німецької війни більшість збройних акцій Української повстанської армії були направлені проти непопулярних заходів радянської влади, пояснює кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України Олег Бажан.

До того ж тут ігнорували вибори до Верховної Ради СРСР – вони викликали народний протест. Тож українців примушували йти голосувати, щоб показати явку.

Читайте також: Норильський бунтар: біографія волинянина Степана Семенюка

«А 31 грудня 1947 року планувалися вибори до місцевих рад. Повинні були в 1948-му відбутися вибори до Верховної Ради Української РСР. Тому, напевно, і для цього потрібно було вивезти з регіону тих, хто не хотів голосувати за радянську владу», – зазначає історик.

Хіба не можна було повстати проти депортації

Для реалізації операції залучили 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств.

«Озброєні бійці з Держбезпеки оточували села і за списками, після обшуку, у вантажівках відправляли людей на залізничні станції. Для збору речей передбачалося дві години, однак під час акції цього не дотримувались. Підпілля попереджало про заплановану акцію шляхом поширення листівок «Ховайтеся, вас будуть виселяти», – йдеться на сайті Українського інститут національної пам’яті.

В документах, які розсекретила СБУ, є доповідні записки, які свідчать про опір населення.

«При виїзді автомашини з посадженими на неї сім’ями бандитів, село Корпин Рівненського району, жителями цього села щільним кільцем була оточена машина з метою затримання її виходу з села. У зв’язку з цим оперативна група для наведення порядку та отримання можливості виїзду автомашини з сім’ями бандитів вимушена була відкрити попереджувальний вогонь. Аналогічні факти затримання автомашин із завантаженими на них сім’ями бандитів мали місце в селах Новий Двір та Абаров Рівненського району», – звітують відповідальні за реалізацію операції «Запад» у Рівненській області уповноважений МДБ СРСР полковник М. Головков та начальник управління МДБ у Рівненській області В. Шевченко.

Читайте також: Патріарх політв’язнів: біографія Михайла Сороки, який відсидів 35 років

Історію порятунку від працівників МДБ 4-літньої дитини також описали в записці. Родина сховала дівчинку на другому поверсі будинку, а потім хтось із батьків скинув її з вікна на руки жителям села, які чатували під будинком. Оперативники дитину так і не знайшли, її сховали селяни.

«В деяких селах Рівненського, Олександрійського, Тучинського, Межиріцького та інших районів жінки супроводжували висланих плачем та криком. Були випадки, коли окремі з них демонстративно вимагали, щоб їх повантажили разом з висланими або розстріляли на місці», – доповідають виконавці депортації.

Читайте також: Повстанець і йог: історія Норильського ватажка Євгена Грицяка

Куди відвезли українців

У примусовому порядку на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР направили 21380 сімей або 60814 осіб:
  • на комбінат «Кузбасвугілля» – 30251 осіб
  • на комбінат «Челябінськвугілля» – 10495 осіб
  • на комбінат «Молотоввугілля» – 4976 осіб
  • на комбінат «Карагандавугілля» – 8191 осіб
  • на комбінат «Східсибвугілля» – 5203 осіб
  • на вугільний сектор Красноярського краю – 1698 осіб
  • 5264 сім’ї (15202 особи) «активних українських націоналістів» під конвоєм були направлені в Омську область для роботи на промислових підприємствах та сільському господарстві.

Частина депортованих жителів Західної України опинилася в Карлазі – найбільшому виправно-трудовому таборі СРСР, зазначає Олег Бажан.

Читайте також: Сестер Бандери в Сибіру оберігала батькова Біблія

Складне становище, в якому опинилось націоналістичне підпілля на західноукраїнських землях в кінці 1940-х років, змусило президію Української головної визвольної ради (координатора національно-визвольного руху в Україні) прийняти рішення про остаточне згортання діяльності УПА як збройної формації, пише історик Олег Бажан в своїй статті.

«Як і у випадку з кримськими татарами, в східній Україні організовували мобілізаційні акції, покликані заповнити недолік робочих рук і, отже, перетворити Західну Україну на свого роду плавильний казан, щоб там не було опозиції радянському режимові. За рахунок тих людей, яких згодом після вишів направляли на роботу до Західної України, і відновлювали дефіцит робочих рук», – пояснює кандидат історичних наук.

Широка громадськість дізналася про масову депортацію населення Західної України лише в часи «горбачовської перебудови».

Читайте також: Життя з тавром «Молодої гвардії»: доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

Коментар
02/12/2021 Четвер
02.12.2021
01.12.2021
30.11.2021