Шопен у стінах ГаРмИдЕр ангар-stage: відбувся другий день фестивалю художніх фільмів у Луцьку

У Луцьку минув другий день фестивалю художніх фільмів «Ночі і дні», присвячений огляду творчості польського кінорежисера Єжи Антчака. Чоловік народився у Володимирі-Волинському та зараз проживає у Лос-Анджелесі.

Другий день фестивалю був присвячений фільмам «Шопен. Бажання любові» та «Графиня Коссель». Протягом усього вечора гості заходу мали змогу насолоджуватися музикою Фредерика Шопена. Через несприятливі погодні умови організатори дійства змушені були дещо змінити програму фестивального дня, тому всі події проходили в ГаРмИдЕр ангар-stage.

Захід почався із неординарного танцю на стільцях від творчої студії Наталії Журавльової.

«Шопена вальс... Ну хто не грав його
І хто не слухав? На чиїх устах
Не виникала усмішка примхлива,
В чиїх очах не заблищала іскра
Напівкохання чи напівжурби
Від звуків тих кокетно-своєвільних,
Сумних, як вечір золотого дня,
Жагучих, як нескінчеиий цілунок?», – процитувала вірш Максима Рильського ведуча події.

Після поетичних рядків українського поета виступила тендітна Тереза Верзун-Ролінгер в маленькій чорній сукні, загравши декілька творів геніального композитора. Почала із емоційної композиції «Вальс № 7 До- Дієз Мінор» на електронному фортепіано. Протягом виконання останньої композиції, пара молодих танцюристів у вишуканому вбранні доповнили мелодію чуттєвим вальсом.

З цим натхненним післясмаком класичної музики відбулось офіційне відкриття другого дня фестивалю. У стінах ГаРмИдЕр ангар-stage заговорили польською мовою.

Вступне слово взяв Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Славомір Місяк.

 «Мені приємно, що ми разом із вами бачимо частинку польської культури і можемо показати фільми Єжи Антчака «Шопен. Бажання любові» та «Графиня Коссель». Сьогодні вже другий день ми зустрічаємось з роботами режисера. Пану Єжи 92 роки, але він дуже добре і з теплом згадує ту частину життя, коли він жив на Волині. Протягом 10-ти років. Він дуже добре пам’ятає Володимир, також чудово пам’ятає Луцьк. Із сентиментальністю пригадує як приїздив з татом до Луцька», – розповів консул.

Наступним виступив заступник директора департаменту культури Андрій Ломага.

 «Дуже приємно сьогодні перебувати у цьому залі і вітати такий гарний новий проєкт в сфері кіно. Взагалі,  проєкти, які сьогодні реалізовує Генеральне консульство республіки Польща – це частинка європейської інтеграції України. І не просто України, а нас, українців, в європейську спільноту. Ці всі проєкти нам дають краще зрозуміти європейські цінності, європейську філософію та стиль життя. Чим більше ми це бачимо та спостерігаємо, тим відчуваємо все більше, що ми все-таки відносимось до великої спільної європейської сім’ї», – сказав Андрій Ломага.

«Тематика класичної музики в польській фільмографії займає велике місце. Фредерик Шопен, як представник такого ґатунку музики, є лідером серед інших. Перший фільм про Шопена датований 1974 роком, пізніше вийшла його американська версія. Сьогодні ж подивимося польський фільм «Шопен. Бажання любові» режисера Єжи Антчака. У 2000 роках він у віці 70-ти років повернувся до Польщі з США для того, щоб зняти цей фільм. Сценарій писали разом із дружиною протягом 13-ти років», – розповів представник центру кінокультури «Zorza» (Холм, Польща) Пьотр Стельмащук.

Пьотр із захопленням розповів про фільм, про свою особисту любов до музики Шопена. Стрічка отримала шість міжнародних нагород. Фільм наповнений геніальною музикою композитора. Єжи Антчак переслухав мало не весь репертуар композитора, щоб обрати найкращу музику для фільму.

Сама ж кінострічка викликає багато емоцій. В сюжеті розповідається про історію кохання між відомим польським композитором та не менш відомою французькою письменницею Жорж Санд. Шопен постає у фільмі зі всіх сторін: із забаганками митця та чоловічими пристрастями.

«Фредерик Шопен був нормальною людиною, тільки ще й був геніальним музикантом», – доповнив Пьотр Стельмащук.

Сюжет заворожує із самого початку і тримає глядача в фокусі до самого кінця. Дивує, як такі різні люди закохалися один в одного і прожили у стосунках близько 10-ти років. Хворобливий, тендітний та молодий піаніст та сильна, феміністична й зріла Жорж Санд.

Одразу після перегляду фільму «Шопен. Бажання любові» мала відбутися онлайн зустріч із Єжи Антчаком, але саме в той час режисерові не було зручно вийти на зв’язок. Тому організатори ввімкнули другий фільм «Графиня Коссель».

Під час перегляду другої кінострічки, Єжи Антчак все ж вийшов на зв’язок. Він був у гарному дусі і на позитиві. Під час попередньої зустрічі, у Володимирі, він ностальгував за дитинством і розчулився під час виконання української пісні.

Славомір Місяк зазначив, що попередня розмова була дуже сентиментальною. У другий день фестивалю режисер навпаки багато жартував, розповідав дотепні історії із режисерського життя.

Також Єжи Антчак розповів, що спершу вивчився на професію актора і грав у театрі. Зробив він це свідомо і для того, щоб надалі стати хорошим режисером. Адже, на його думку, не можна стати геніальним режисером, не пройшовши акторської «кухні», бо саме гра акторів робить фільми такими, якими вони постають перед глядачем.

Читайте також: «Ночі і дні»: як проходив перший день фестивалю художніх фільмів в Володимирі