Лесі Українці сподобалося б: у Луцьку Оксана Забужко презентувала чотири книги

05 Липня 2021, 17:19
Оксана Забужко 4042
Оксана Забужко

На завершення Першої літературної резиденції до Луцька приїхала письменниця Оксана Забужко.

Зустріч відбулася у неділю, 4 липня, у дворі башти Чорторийських. На заході побувала журналістка Район.Луцьк.

Оксана Забужко привезла лучанам чотири книги, які вийшли протягом останніх двох років. Через пандемію письменниця, не відвідувала рідне місто у цей час, тому, за її словами, вона мала «відзвітувати перед земляками за ці книги».

Попри те, що весь день накрапав дощ, під вечір розпогодилося і під стінами башти Чорторийських зібралися кілька десятків зацікавлених. Оксана Стефанівна розпочала зустріч з презентації книги «Ієрихонські трубачі», збірки оповідань чеського композитора Іллі Гурніка, яку переклав її батько Стефан Забужко, і до якої вона написала повість-післямову «Код Гурніка».

Читайте також: «Найкращий в Україні». Оксана Забужко похвалила Музей сучасного українського мистецтва Корсаків 

За словами Забужко, «Код Гурніка» – це автобіографічна історія однієї книжки, однієї сім’ї, одного покоління, дзеркально відбитого в українських та чеських 60-х. Письменниця розповіла, що в цій книзі вона намагалася передати «барву і мелодію» середовища луцьких 60-х, в якому вона провела перші сім років життя, центром притягання якого була її сім’я.

Перше видання «Ієрихонських трубачів» Іллі Гурніка у перекладі Стефана Забужка вийшло у 1970 році, через п’ять років після виходу оригінального видання.

«Наше шістдесятницьке відродження, наше відродження контактів з європейськими сусідами без московського посередництва – це теж результат відлиги, тому роки видань важливі», – зазначила письменниця.

Оксана Забужко розповіла про Бориса і Василя Луцкевичів, перекладачів з Волині, які були в першій хвилі реставрації культури в період хрущовської відлиги, і які й дали можливість дискредитованому совіцькою владою батьку Забужко взятися за переклад оповідань Іллі Гурніка. Вони перекладали переважно для дітей і юнацтва.

За словами письменниці, брати Луцкевичі боролися за україномовне шкільництво і за те, щоб українські діти мали доступ до україномовних книг, насамперед перекладних. Проте згодом почалися зворотні процеси, які переросли у політичні репресії. Така ж ситуація була і в Чехії.

«Результатом цієї Празької весни, коли у них теж все піднімалося, клекотіло, буяло, коли весь цей перегук, діалог між українською і чеською культурами був ще можливий настільки, що богемісти класу Луцкевичів могли забавну книжечку музичних оповідок  композитора Іллі Гурніка запропонувати людині зі свого кола, моєму батькові, якраз тоді, коли на хвилі чистки інтелігенції у Луцьку він утратив роботу», – розповіла Оксана Забужко.   

У «Коді Гурніка» йдеться про процес перекладу «Ієрихонських трубачів», яким його запам’ятала письменниця, як книга перекладалася і обговорювалася вдома, як батько консультувався з матір’ю та дочкою щодо музичних моментів.  Як цей переклад відбувався на фоні культурного підйому 60-х. Кілька уривків Оксана Забужко зачитала.

«Дуже символічно, що тексти, які вперше прозвучали українською у Луцьку повертаються сюди через 50 років», – зазначила авторка.

Оксана Забужко додала, що всі ці історії, вся ця таємна солідарність людей доброї волі навчили її принципу, за яким жили самі: влада їхня – країна наша. Письменниця також подякувала людям, які консультували її під час останнього приїзду до Луцька, і закликала зберегти й популяризувати працю братів Луцкевичів.

Наступною книгою, яку презентувала Оксана Забужко лучанам, була книга «Апокриф». Це збірка творів Лесі Українки на ранньохристиянську та євангельську тематику, доповнена діалогами самої Оксани Забужко з главою греко-католицької церкви Святославом Шевчуком.

Читайте також: «Хочу сидіти в тюрмі за Україну»: десять слів про Євгена Сверстюка

«Для мене це стало таким собі продовженням Notre Dame d`Ukraine. Бо там була швидше контурна мапа по темі, де дійсно окреслено теми, які потребують докладнішого вивчення. Там вийшло багато білих плям, які забезпечать роботою ще не одне покоління. «Апокриф» став для мене ніби заповненням однієї з цих білих плям», – зазначила письменниця.

За словами Забужко, їй було цікаво поговорити про релігійність Лесі Українки з співрозмовником з іншим бекграундом, який читав інші книги. Тому діалоги зі Святославом Шевчуком про християнські драми Лесі Українки стали цікавим досвідом і дозволили створити діалог у сократівському сенсі.

«У кожному разі, я думаю, що Лесі Українці сподобалося б», – підсумувала Забужко.

Над «Апокрифом» усі працювали, за словами авторки, з любов’ю, «з кайфом». І видавці, й дизайнери старалися зробити книгу максимально якісно.

«Через 100 років на прикладі цієї книги будуть показувати, що в нас не так вже все було погано, як нас намагаються переконати. Не 95 кварталом єдиним», – зазначила Оксана Стефанівна.

На завершення Оксана Забужко розповіла коротко про ще дві книги, які вийшли за останні два роки – «Планету Полин» та «Як рубали вишневий сад». Після цього почала відповідати на запитання від аудиторії.

Не могли не згадати і про 14-томник Лесі Українки, до створення якого долучалася і сама Забужко. За її словами, радянський 12-томник був пам’ятником радянського літературного погрому, тому команда з Волинського національного університету, яка взялася укладати сучасне 14-томне повне зібрання творів врятувала Україну від сорому.

Читайте також: Листи, фотографії і зошит з піснями: які Лесині раритети зберігає Волинський краєзнавчий музей

 

За умовами Літературної резиденції усім учасникам дарували 14-томник Лесі Українки. Проте Оксана Забужко попросила подарувати свій примірник Волинській обласній дитячій бібліотеці для дітей, де вона провела частину свого дитинства, адже вона вже має примірник зібрання. 

 

Після заходу всі охочі мали можливість придбати книги та отримати автограф.

 

Читайте також: Музейний дворик: новий культурний простір Луцька

 

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром