Німецький табір та диверсійний спецзагін НКВД: яким було минуле урочища Лопатень

15 Квітня 2021, 15:17

1474

Найбільш населеним нинішнє урочище Лопатень на Ківерцівщині було до 1939 року.

Про це пише Микола Подзюбан на сторінці Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща»

Там функціонувала школа, куди на цілий тиждень «гайові» (лісники) привозили своїх дітей на навчання та «лісничувка» (будинок лісника).

За радянських часів Лопатень більш відомий, як місце, де базувався табором диверсійний спецзагін НКВД «Побєдітєлі», командир полковник Дмитро Медведєв, звідки ходив на свої «завдання» «легендарний» розвідник Микола Кузнецов.

Читайте також: «Понароблювали партізанув». НЕідеологічний репортаж з музею Федорова у Лобні

«Пробули вони там до 8 листопада 1943 року, тобто відразу після бою з карательним загоном Піппера, який мав їх винищити, вже «... в третьем часу ночи все стали на марш...», «...помимо нашего отряда двигались отряды Прокопюка, Карасева, батальон Балицкого, группа Магомета» і «...когда наш отряд прошел уже сто пятьдесят километров и был в пяти километрах от села Целковичи-Велки, где мы думали расквартироваться...» (з книги Медведєва «Это было под Ровно». Більше вони, Слава Богу, вже не верталися», – пише Микола Подзюбан.

Після них на постій туди став курінь УПА Івана Литвинчука «Дубового». Потім, відразу після війни, табір для в'язнів (німецьких полонених) «отдєльний лагерний пункт №100».

Читайте також: Спогади про командира УПА «Дубового» у луцькому селі

Після німців там був табір для «зрадників» – власовців. За недалеких радянських часів в Лопатні працювало навіть декілька деревообробних невеличких цехів, пилорама. Жило декілька сімей робітників, був магазин.

Урочище Лопатень, як поселення, в наш час є нежилим, знаходиться лише будинок Лопатенського лісництва, декілька господарських будівель і музейно-природничий комплекс.

Читайте також: Музей партизанщини у Лопатені: звідки він узявся і як трансформується

«Все це зараз знаходиться на території національного парку Цуманська пуща. Територія (12 га) доглядається, проводяться екскурсії, є екоклас для занять з дітьми на свіжому повітрі. Але по великому рахунку територія пустує, дотується з бюджету, тож потрібен інвестор, нові ідеї, щоб дати їй друге дихання, зберегти від запустіння», – зауважує Микола Подзюбан.