Історія аматорського театру у Локачах

24 Березня 2021, 17:19

1227

Цього року Локачинському народному аматорському театру виповниться 45 років. Актори – місцеві жителі, які знаходять вільний час на репетиції, гастролі та пошиття костюмів.

Суспільне Волині розпочинає цикл матеріалів, приурочених Міжнародному дню театрів, який відзначають 27 березня. Йдеться на сайті Суспільного.

Історія Локачинського народному аматорському театру розпочалася ще 45 років тому. Тоді місцеві жителі об'єдналися у драматичний гурток і виступали на свята. Нині ж у театрі є молодша та доросла група акторів.

Найстарший актор аматорського театру – Володимир Макаревич. Чоловіку за 70, працює викладачем. Розповідає, попри зайнятість у полі, хатні справи та роботу, репетиції ніколи не пропускає.

Читайте також: Любешівські актори-аматори на світлинах 60-тих років

«Сам себе настроюєш, на те, що треба виступити, щоб глядачі повірили, що так і є. Втома зразу кудись дівається коли граєш свою роль», – каже актор.

Локачинський театр багато разів займав призові місця на різних конкурсах. За роки існування театрали поставили десятки вистав.

«Було і «За двома зайцями» Старицького, «Мартин Буруля», «Весілля в Малинівці», «Кум королю- сват міністру». Крім того, було багато композицій, інсценізацій за творами Шевченка, Остапа Вишні й інших», – каже режисер Анатолій Гніровський. Додає, у репертуарі є дитячі вистави.

Ввечері актори кидають усі справи та збираються на репетицію. У вільний час театрали самотужки створюють декорації та костюми.

Аматорський театр добре знають в усіх навколишніх селах. На гастролі актори їздять стареньким жигулем, у який вміщають також і декорації. Трупу часто запрошують виступати також у школи та дитсадки району.

«У нас як такого фінансування немає, те, що маємо – знаходимо в старих скринях, перешиваємо, шиємо, латаємо. Хтось десь знайшов, хтось вдома, але як би не було, головне бажання, тоді все воно й буде!», – каже режисер.

Актори народного аматорського театру, каже режисер, нині чекають повного закінчення карантину, щоб знову відчиняти двері для глядачів і їздити на гастролі.