Ніби дерево вирвали із корінням: як родина волинянки пережила примусове виселення.#ЦінаІсторії

20 Січня 2021, 17:46
2586

Журналістка Оксана Федорук долучилася до флешмобу #цінаІсторії та розповіла про випробування, які довелося пройти її родині.

На світлині 1937 року зображена бабуся Катерина та її молодші сестри Анна і Софія. Вони народилися у селі Свєрже, нині це Холмський повіт Люблінського воєводства Польщі.

До війни сім’я жила досить заможно. Вони мали кілька гектарів землі, а на жнива наймали людей. Та після війни їх, як і тисячі українських родин спіткала біда – примусове виселення за Буг.

Родину охопив страх невизначеності, адже з рідного дому їх везли у Дніпропетровську область. 

Читайте також: Волинську сім'ю відправили до Сибіру через вигадку про сина-упівця. #ЦінаІсторії

«Świerże дня 7.VI.1937 р.

Так написано чорнильною ручкою на звороті цієї фотографії. На ній чорнява дівчинка у вишиванці - моя баба Катя (мамина мама), знизу посередині і крайня справа - її молодші сестри Анна і Софія.

Мене дуже вразив такий момент. З бабусиних розповідей, поїздом їх мали везти аж в Дніпропетровську область. Але родини переселенців-українців цього не хотіли. Вони змовилися і коли поїзд став на тимчасову зупинку десь біля Ківерців, матері з малими дітьми вийшли, лягли на колії і сказали, що не зійдуть, поки їх не залишать тут.

Це була станція в селі Арматнів.

Мої прадідусь і прабабуся з трьома дітьми взяли свої пожитки в руки і пішли навпростець, в невідомість. За кілька кілометрів, у селі Новокотів (зараз це Луцький район), їх прийняв у свою хату якийсь чех. (У селі була “кольонія” чехів, навіть зараз збереглося чеське кладовище). Той згодом виїхав до Чехії, і хата залишилася їм.

Боюся навіть уявити, що відчували мої предки у цій ситуації, скільки там болю і страху.. Ніби дерево вирвали із землі з корінням і просто викинули геть.. Але людина така істота, яка може пристосуватися до будь-якої ситуації. І зараз я бачу, скільки сили в моєму роду...

Всі три сестри отримали хорошу освіту: моя баба Катя працювала бухгалтером в колгоспі, середня Софія - вчителькою молодших класів у луцькій гімназії №18, найменша Анна - лікарем-терапевтом в одній з лікарень Луцька. Я дивлюся на фото 50-х років - вони такі модниці))

Все це я згадала не просто так. Це мені Наталія Мазепа передала естафету у флешмобі #ЦінаІсторії від Район.Історія.

Для втілення ідеї Район.Історія мусить зібрати 150 000 гривень, щоб отримати стільки ж від фонду «Відродження». Цих грошей вистачить на рік наполегливої роботи!  Цінуйте свою маленьку історію, з неї складається велика!», – йдеться у дописі Оксани.

Читайте також: Волинь–Род-Айленд: як історик віднайшов родичів-емігрантів. #ЦінаІсторії

Нагадаємо, що долучитися до флешмобу може кожен. Правила флешмобу прості. Все що потрібно зробити це:

  • розмістити старе фото і розповісти про нього, використавши тег #цінаІсторії;
  • зробити будь-який внесок на Спільнокошті для Район.Історія на розвиток проєкту;
  • факт оплати підтвердити у своїх коментарях;
  • передати естафету двом людям.

Читайте також: Оголосили «куркулями»: історія родини Каліщуків із Турійщини. #ЦінаІсторії

Коментар
19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024
17.03.2024