Чудо Святого Миколая Жидичинського у Лукомлі

Іраїда Майданець

Автор(ка)

19 Грудня 2020, 11:11

2516 Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/Святий_Миколай

Чудотворна ікона св. Миколая Мироликійського, XVII століття, Крехівський монастир

Благовоління перед святителем утримувало князів від їх згубних міжусобиць. Цей же святий нерідко виступав прихистком, джерельцем надії для сторін, які страждали від роздорів:

«Нача посылати Михаил и Изяслав, грозяча: дай нашу братию, или придем на тя войною. Данилови же молящюся Богу и св.. архиерею Николе, иж каза чудо свое» – розповідається далі у літописі^1.

Подія, що сталася у 1257 році, дістала назву «Луцького чуда» і описана у «Літописі руському»:

«А потім, коли Куремса стояв біля Луцька, сотворив Бог чудо велике. Луцьк був неукріплений і непідготовлений, і збіглося у нього багато людей. А був уже холод і вода велика. І коли він, [Куремса], прийшов до Луцька, то не міг перейти [ріку Стир]. Він хотів міст захопити, але городяни одрубали міст. Він тоді пороки поставив, намагаючись одігнати [їх], але Бог чудо вчинив, і святий Іоанн [Златоустий], і святий Микола [Мирлікійський] : знявся ж такий вітер, що коли порок вергав [камінь], товітер повертав каменя на них, [татар]. Вони все одно далі сильно метали на них, [городян, і] зламався силою Божою порок їхній. І, не досягнувши нічого, вернулися вони в сторони свої, тобто в поле²».

Так святий Миколай врятував Луцьку фортецю від руйнації. Посприяли цьому щирі молитви ченців та мирян, які вочевидь, просили у святителя Миколая заступництва і покровительства.

Через віки проходила серед люду нашого любов до великого святителя. Якось після невдалої битви на Ворсклі був у черговий раз розорений Жидичинський монастир. Ченцям вдалося врятувати чудотворну ікону Святого Миколая.

Мандруючи і ховаючись від ворогів, були вони прийняті у Лукомлі. Микола Жидичинський. як пишеться у Лаврентіївському літописі, почав там творити дива. Було це у далекому 1399 році:

«Чюдо 11 святого отца Николы

А се чюдеса новая створилася святого Николы в Литовьской земле при князе Витовте Кестутьевиче в лето 6000 и девятьсотное. Явися святыи Николае Парфенью в Лукомвле, вестуа ему тако: Маловер¹ , спши ли. Он же рече: Нет, господине, не сплю. И рече ему святыи Николае: Знаеше ли мене? Он же рече: Не знаю. И рече: Аз святыи Никола Жидиченскии, и пришел есмь семо в Лукомль, тамо не могу жити погани деля, зане умножися безаконие. И ты повестуй игуменом и попом и всем христианом лукомляном, чтобы поставили церковь в имя мое на том месте у ледника на горке, и хощу зде быти, а то им скажи. А еще иду в Полтеско, умножилась безакониа, целуют крест и изменяють, хощу показнити того. Парфенеи не сказал неделю да почал болети и не ясти, сказал людем, и бысть здрав. И они церковь поставили в том месте да в том часе знамение учинилося³».

Так Святий Миколай Жидичинський зцілив Парфенія. У місті Лукомлі на честь святого церкву поставили, проте, на жаль, до нашого часу ця святиня не збереглася.

Читайте також: Що робити і куди піти на новорічно-різдвяні свята у Луцьку

Джерела:

1. Житие и чудеса Св. Николая чудотворца, архиепископа Мирликийского и слава его в России.- Украинская
православная церковь Полтавской епархии. Спасо-Преображенский Мгарский монастырь Полтава: ЗАО «
Тираж-51» - 2005 – С 335.
2. Літопис Руський… С 417.
3. Тихомиров М. И. Описание Тихомировского собрания рукописей . М, 1968 – С 191-192.

Іраїда МАЙДАНЕЦЬ