У рамках проєкту «Фронтера» дослідили історію Смолигівської ОТГ

27 Жовтня 2020, 13:00
Церква у селі Смолигів 3405
Церква у селі Смолигів

Село Смолигів Луцького району Волинської області розташоване всього за 30 км від Луцька. Його ніяк не можна назвати типовим. В рамках проєкту «Фронтера» організатори провели краєзнавчу розвідку та дізналися чимало важливих фактів про села громади.

Мало хто знає, як багато пам’яток та цікавих споруд залишилися до нашого часу у невеличких містечках, чи селах на Волині. Зокрема, неподалік Луцька є чи одна з перших ОТГ, де колись відбувалося чимало історичних подій та з 1742 року збереглася церква, яка зараз стала пам’яткою архітектури національного значення.

Церква в селі Смолигів
Церква в селі Смолигів


Смолигів – це центр сільської територіальної громади. До її складу входять також сусідні села Смолигів, Сарнівка, Хорохорин, Дубичанське, Михайлівка, Барвінок. Загалом на території громади проживає майже 2 тисячі осіб.

Громада розташована на берегах річки Серна. Село та його околиці багаті на археологічний матеріал. Під час розкопок фахівці знайшли свідчення проживання у цих районах людей від ІІ тисячоліття до нашої ери, а також сліди пізніших поселень та культур.

Під час розкопок були знайдені фрагменти кераміки, зброї, ткацького виробництва. Історія Смолигова із часів не таких давніх відображає долю багатьох сіл на Волині і не тільки, які протягом віків належали різним власникам, і продавалися, чи передавалися у спадок, оренду або іншу в форму використання.

Перша згадка Смолигова походить із середини XVI століття. Воно належало родині Гулевичів. У той час у селі зафіксовано наявність млина, із якого платився податок. Частково Смолигів належав Торчинському замку. Пізніше перейшов у власність католицького луцького єпископа.

Історичних відомостей про Смолигів за той час загалом небагато. Відомо, що його мешканці брали участь у козацьких повстаннях і що в ньому була православна церква. Небагато можна сказати і про історію Сарнівки. Є відомості, що в XVI столітті сюди втікали селяни з інших сіл, бо тут нібито краще до них ставилися власники маєтків.

Через що між шляхтою та селянами бували конфлікти і наїзди, бо переходити від села до села самовільно селянин права не мав. Так, у 1591 році сюди втекли 4 родин з села Білосток від Яцька Білостоцького, а ще раніше – родина з Несвіча. У XVIII столітті тут працювали цегельня, водяний млин і навіть папірня. Село часто переходило від одного власника до іншого.

Читайте також: Водяний млин, крохмальня й гуральня: Голишів понад 100 років тому

Село Дубичанське засноване лише в ХХ столітті. У 1929, коли Волинь перебувала у складі Другої Речі Посполитої, тут встановили пам’ятник Леопольдові Кулі, герою боротьби за польську державність. Він загинув неподалік цього села у 1919 році. Село назвали його іменем у 1932.

Село Хорохорин має цікаву легенду про походження назви.

«В часи перебування монголо-татарських завойовників на цих землях було поселення Курмані (Корчмані), що розташовувалось серед боліт. Головним в окрузі був ханський баскак Кара-Кура, що збирав данину і возив в Орду. Однією з проблем для нього був збір податків влітку, коли населення було недоступним для його кінноти за болотами. Тому, взимку 1240-х років він примусив селян переселитися на інше місце, де було менше боліт, давши поселенню свою назву – Кара-Курин, яка згодом трансформувалася у Хорохорин. Переселяючись, люди забрали із собою сою святиню – церкву, яку взимку перетягнули через замерзле болото по колодах», – так її передають місцеві жителі.

Мешканці села брали участь у повстанні Северина Наливайка. Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року Хорохорин і довколишні території роздали російським дворянам та поміщикам, які прихильно ставилися до царату.

 З 1848 року власника була сім’я сім’ї Стахурських, а через деякий час – Янковських, які дозволили селянам збудувати церкву та однокласну школу.

Німці на Волині жили здавна, але не системно. Те, про що зазвичай ідеться під цим поняттям, означає кколонізацію регіону в модерний період історії, у ХІХ столітті.

Тоді поява численних поселень призвела до масового явища «колонізації» і включила німецький елемент мозаїки до культурного розмаїття Волині. Так виникли ще два села Смолигівської територіальної громади – Михайлівка та Барівнок, який до 1964 року називався Броніславка.

Німецькі сім’ї були зазвичай багатодітними. Це сприяло тому, що колонії швидкими темпами розросталися, попри високу дитячу смертність. Займалися колоністи зазвичай сільським господарством.

Читайте також: Німецькі сліди: як на Волині збирають матеріали для музею про колоністів. ФОТО. ВІДЕО

Найдавніший неархеологічний історичний об’єкт на території громади – Свято-Миколаївська церква з дзвіницею, збудовані в середині XVIII століття. Це пам’ятка архітектури національного значення. Спочатку це був греко-католицький храм, проте в ХІХ столітті він став православним.

Найхарактерніша особливість тризрубного храму – це несиметричність. Абсида дуже витягнута і не має вікон. Ще один храм є в Хорохорині. Якби не події Другої світової, це також була б історична споруда.

Збудована у 1777 році на кошти поміщика Казимира Ольшалевського церква існувала, поки в неї не влучив снаряд. У 1990-х на цьому місці збудували нових храм.

Читайте також: 120 років церкві св. Панталеймона у Рованцях. Історія храму. Архівне фото

Олександр КОТИС
Матеріал підготовано в рамках проекту «Фронтера», який реалізується за підтримки
Українського культурного фонду

Коментар
20/06/2024 Четвер
20.06.2024
19.06.2024
18.06.2024