Волинянин Андрій Войнаровський був правою рукою гетьмана Івана Мазепи

14 Жовтня 2020, 18:00
Гравюра присвячена Андрію Войнаровському 5459
Гравюра присвячена Андрію Войнаровському

Цьогоріч виповнюється рівно 280 років з дня, коли помер відомий волинянин Андрій Войнаровський. В історію він увійшов, як осавул Війська Запорозького та спадкоємець гетьмана Івана Мазепи.

Його біографія містить чимало таємниць. Андрій Войнаровський народився на Волині в «княжому граді» Володимирі в 1689 році. В його заповіті було вказано, що мав він і друге ім’я, яке теж отримав при хрещенні – Станіслав.

Його батьками були Ян Войнаровський та Олександра Мазепа (рідна сестра гетьмана Івана Мазепи). Батько Ян Войнаровський був шляхтичем Київського воєводства, «ловчим Овруцьким», «гродським суддею Володимирським».

Відомий історик Любомир Винар пише, що «Київсько-Волинський рід Войнаровських належав до знатних родів XVII століття». Батько Андрія був «ревносним» католиком, а це дуже не подобалось матері.

Олександра Мазепа померла у 1695 році. Після її смерті, вихованням сина зайнялись її родичі, а саме бабуся та дядько. Саме тому дитячі та юнацькі роки Андрій провів при гетьманському дворі свого рідного дядька Івана Мазепи.

Родина хотіла, щоб Андрій отримав найкращу освіту, саме тому спочатку він здобував її в Києво-Могилянському колегіумі, а потім у Дрезденському університеті в Німеччині.

Цікавим фактом з біографії волинянина було те, що в роки навчання в Європі він якийсь час перебував при дворі саксонського курфюрста Августа ІІ Сильного.

Андрій Войнаровський обіймав посаду осавула Війська Запорозького із 1701 до 1716 року. Історичним фактом є те, що у 1708 році гетьман Іван Мазепа разом із групою старшин перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ.

Карл XII і Мазепа на Дніпрі після Полтави. Автор Густав Олаф Цедерстрьом, 1880-ті роки
Карл XII і Мазепа на Дніпрі після Полтави. Автор Густав Олаф Цедерстрьом, 1880-ті роки

В ті часи, Андрій був безкінечно вірний своєму дядькові Мазепі, той вважав його своєю довіреною особою. Саме тому, восени 1708 року, Мазепа доручає своєму племіннику завдання, яке полягає в контролі переміщення російських військ на чолі з князем Меншиковим поблизу українських кордонів.

Свого часу, звістка від Войнаровського, про те що російські війська будуть іти на козацьку столицю Батурин, змусила  гетьмана Мазепу залишити табір царя і направити свої полки на з'єднання зі шведами.

В ті часи, молодого Войнаровського вважали головним радником і помічником Мазепи. Войнаровському Мазепа довіряв стратегічні питання, він був йому як син.

Волинянин виконував обов'язки як зв'язкового між гетьманом і шведським королем, так і брав участь у боях. Андрій навіть заслужив від Карла XII схвальні оцінки за свою хоробрість та розум.

Карл XII підвищив Войнаровського до чину полковника гвардії, а польський король Станіслав Лещинський призначив Войнаровського коронним воєводою Речі Посполитої.

Проте, після поразки шведів у Полтавській битві 1709 року настали важкі часи як для українців. Тоді Войнаровський покидає Україну та емігрує до Швеції. Варто сказати, що вого часу саме Андрій Войнаровський був одним із претендентів на гетьманську булаву.

Його конкурентами були Пилип Орлик та Кость Гордієнко. Після смерті Мазепи Войнаровський отримав у спадок його багатства, які були визнані Карлом XII приватною власністю, а не власністю запорізького козацтва.

Андрій відмовився від гетьманської булави. Разом із Пилипом Орликом вони заохочували уряди Османської імперії та Кримського ханства до війни з Московським царством.

Войнаровський навіть намагався утворити антимосковську коаліцію європейських держав. Андрій був особистим ворогом російської влади.

В 1716 році, за наказом Петра І, Войнаровського викрав московський консул у місті Гамбурзі. 11 жовтня 1716 року на вулиці Гамбурга агенти царя схопили Войнаровського та в закритій кареті доправили до російської амбасади.

Далі волинянина відправили до Петербурга. Потім була Петропавлівська фортеця і заслання в січні 1717 році. Осавул з Волині помер у 1740 році в Якутську.

Блискуче освічений Войнаровський, який володів кількома європейськими мовами, закінчив життя в бідності та усіма забутим. Вже в ХІХ столітті навіть зникли відомості про те, де була його могила. Відомо, що російські декабристи свого часу шукали її місцезнаходження.

В місцевих їм вдалось випитати, що Войнаровський жив останні роки в юрті в поселенні під назвою Ярмонка. Напевно, там і був похований біля берега річки Лени.

Нащадки Андрія Войнаровського зараз проживають в Швеції. В ті далекі часи, дружині та дітям Войнаровського вдалось врятуватись від переслідувань російського уряду.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Коментарі
15 Жовтня 2020, 23:08
Такими постаттями варто пишатись.
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024
27.03.2024