Мирослав Зубінський – художник, який жив та творив у Володимирі

Цьогоріч минає 115 років від дня народження відомого волинського художника Мирослава Зубінського. Його творчість – оригінальне явище у мистецькому житті Володимирщини у другій половині ХХ століття.

Роботи митця є справжньою окрасою експозиції Володимирського історичного музею

Хто ж ця людина? Який слід він залишив у історії Володимирщини?

З автобіографії, яку написав Мирослав Григорович 13 вересня 1955 року (зберігається у фондах Володимирського історичного музею) дізнаємося, що народився він 8 квітня 1905 року у селі Жашкові Золочівського повіту Тернопільського воєводства.

Мирослав Григорович Зубінський

Тоді ці землі належали до Австрійської імперії. Батьки походили з бідного селянства. Батько три роки працював службовцем у податковій інспекції. Згодом вийшов на пенсію.

Після школи Мирослав закінчив вчительську семінарію у Львові. Згодом два роки навчався у Львівській художній школі Олекси Новаківського (1872- 1935) – українського живописця і педагога, який був талановитим і темпераментним експонентом краківського постімпресіонізму.

У Мирослава Григоровича був сильний вчитель і це відобразилося на його творчості. Одночасно з навчанням Зубінський трудився помічником декоратора у польському театрі у Львові.

У 1930-1935 роках займався малюванням, жив з батьками. Згодом одружився з Тетяною Миколаївною Сакович і переїхав до села Блаженник Вербського району, там займався господаркою до 1939 року.

Дружина Тетяна Миколаївна Сакович-Зубінська

Після того, почав працювати директором школи у Блаженнику – це був початок його педагогічної діяльності, якій митець присвятив багато років свого життя. Зубінський був талановитим художником, мав що передати дітям.

З розповідей його сучасників та учнів, серед яких була і мама автора цих рядків Марія Гись, дізнаємося, що митець був людиною доброї душі, спокійної вдачі, і як часто трапляється, учні капостили вчителю. Та він їх любив, і ця любов була взаємною.

Мирослав Григорович живе у спогадах своїх вже сивочолих учнів і донині. Зокрема, добре згадує про нього поважний викладач педколеджу Олексій Кумецький.

З квітня 1944-го року до липня 1944 року Мирослав Зубінський служив у Червоній армії. Він надсилав дружині Тетяні листи – так звані фронтові трикутничики, сповнені любові, щирості та чоловічої турботи про сім'ю.

Деякі з них зберігаються у фондах Володимир-Волинського історичного музею. Після війни Зубінський працює у Володимир-Волинському райпромкомбінаті, згодом протягом двох років – у художній студії.

Щосуботи володимирські художники Зубінський, Букатевич, Горшенін влаштовували виїзди на природу, де й творили пейзажі – улюблений різновид малюнку Мирослава Григоровича.

Колекція його пейзажів та натюрмортів знаходиться у Володимир-Волинському історичному музеї. Ці картини, яким уже більше півстоліття і нині вражають вишуканістю, простотою і красою водночас.

Вони відтворюють реальне життя людини і природи. Здається, що квіти і фрукти живі, до них хочеться доторкнутися. Так творити міг лише справжній майстер.

«Натюрморт», «На рибалці», «Зимовий вечір», «Зимовий пейзаж» – це назви лише окремих картин. Наукові співробітники Володимир-Волинського історичного музею багато роблять для популяризації творчої спадщини Мирослава Зубінського.

Уже декілька разів відбувалися виставки робіт митця у музеї, публікувалися статті у місцевій пресі присвячені його життю і творчості.

Цікавий епізод у житті художника відбувся тоді, коли до його рук потрапив оригінал полотна російського живописця Михайла Врубеля. Після Другої Світової війни Зубінські оселилися у Володимирі-Волинському, в місцевої бабусі, котра була служницею у генерала Мандрики та його сестри Софії, які володіли цією картиною.

Свого часу Мандрики мешкали у столиці, де жінка позувала для відомого художника. Оскільки вони не мали власних сімей, то по їх смерті майно перейшло до служниці. Від неї картина потрапила до Зубінських.

На жаль, оригінальна картина довго не затрималася в їх сім'ї. Син художника продав її. Нині портрет Софії Мандрики авторства Врубеля зберігається у Київському національному музеї російського мистецтва

У Зубінських був син Олег, але його доля склалася трагічно – помер на могилі матері. У 50-х роках минулого століття Мирослав Зубінський викладав малювання у місцевій школі № 1.

Згодом працював уповноваженим та завідувачем філіалу філії обласного товариства художників.

Син Олег

Читайте також: Вчитель із Володимира-Волинського вижив у концтаборі та звільняв Краків

Заслуга талановитого земляка ще й в тому, що він організував здібну молодь для роботи у художній студії, разом з Миколою Букатевичем стояв біля витоків Володимир-Волинської дитячої художньої школи.

Споглядаючи картини Зубінського, я написав такий вірш:

Він добрим був, як теплий літа ранок.
Дітей любив і малював картини,
У далеч літ вдягнувся дня серпанок
Жива у пам'яті славетна ця людина.

І оживало поле з колосками,
І стиглі яблука такі червонощокі,
І луг ясний з волошками – квітками.
Так швидко поминули праці роки.

Схилився хрест на скромній цій могилі,
І пензлик вже в руках не оживає.
Та погляд милий в кожній цій картині
З минулого до нас все ж промовляє!

Помер Мирослав Зубінський у 1978 році, похований поряд з дружиною та матір'ю на Ладомирському кладовищі. Мирослав Григорович живе доти, доки живе пам'ять про нього.

Богдан ЯНОВИЧ

науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею

Читайте також: У відео міжнародного фестивалю з Луцька брати Капранови розповіли про українського супергероя