Місія – вижити: пригодницьке життя легендарної зв'язкової УПА Марії Савчин

02 Жовтня 2020, 12:00

3327

Марія Савчин одна з найбільш легендарних жінок українського підплілля. Життя зв'язкової більше нагадує пригодницький бойовик, драму та детектив одночасно. Про це йдеться на сторінці Архіву національної пам'яті у фейсбуці.

У 1940-х Марія Савчин була провідницею підпільного юнацтва ОУН у Львові, надрайоновою Українського Червоного Хреста Перемишльщини, зв'язковою референтури Служби Безпеки у Крайовому Проводі ОУН.

У підпіллі зустріла майбутнього чоловіка, полковника УПА Василя «Орлана» Галасу. Подружжя було постійною ціллю чекістів. У 1947 році Марія, разом з маленьким сином Зеноном перебувала у Кракові.

ЇЇ вистежили співробітники МГБ і затримали. Усвідомлюючи, що сина від неї й так відберуть, шантажуватимуть ним під час тортур, щоби вона видала місце перебування чоловіка, Марії дивом вдається втекти, вистрибнувши через вікно.

Сина батькам уже ніколи не вдалося віднайти. За чутками, його усиновив начальник місцевої служби безпеки Польщі. Надалі Марічка з чоловіком діяли в підпіллі у Карпатах, на Волині та Поліссі.

«Орлан» організовував рейди УПА на Захід. У липні 1948 року Галасу призначили крайовим провідником Північно-Західних українських земель (Волинь і Полісся). У жовтні того ж року у подружжя народився син Петро.

Вдруге чекісти спіймали Марію 19 січня 1949 року, коли вона приїхала на зустріч з сестрою до Львова. Серед її речей був лист від Василя, в якому він повідомляв, крім іншого, і про приблизне місце перебування.

Погрожуючи повним знищенням рідні, Марію відправили до чоловіка з вимогою переконати його до співпраці з органами МДБ. У важкому душевному стані Марія найперше кинулася рятувати тримісячного сина, якого таємно погодилася прийняти двоюрідна сестра Василя Анастасія Мартиновська.

Після цього Марія розшукала свого чоловіка в криївці на Волині й розповіла про арешт та умову звільнення. Подружжя лишилося в підпіллі. 11 липня 1953 року Марічку з чоловіком схопила оперативна група МГБ, яка діяла під виглядом повстанців.

Читайте також: «Рай можна здобути лише у боротьбі». Останнє інтерв'ю упівця Петра Мартинюка-Дуба

Подружжя перевезли у київську в'язницю на вулиці Володимирській. Керівництво МГБ запропонувало вислати кур'єра від імені Орлана у США для встановлення контакту із закордонним представництвом Української Головної Визвольної Ради.

Василь Галаса погодився лише за умови, що цим кур’єром стане Марічка. Він був впевнений, що його розстріляють, і намагався врятувати дружину. Заручниками в Україні залишалися їхні родичі, син, та й він сам.

Орлана обіцяли звільнити після повернення Марії з Заходу. За змовою Василя Галаси і Марії, вона мала залишитися за кордоном. Маленького сина Петра Марічка змогла побачити лише з вікна автомобіля перед від’їздом у США 1954 року.

Його виховувала двоюрідна сестра Василя на Тернопільщині і хлопчик не знав, що живе у прийомних батьків. Орлана у 1958 році засудили на 10 років ув'язнення, але у 1960-х він був звільнений, хоч постійно перебував під наглядом КДБ.

Василь Галаса одружився вдруге й забрав сина Петра до себе.

Марія Савчин виконала свою місію, розповівши на Заході про плани КДБ щодо знищення українських визвольних осередків за кордоном. Їй довелося пройти перевірки й пережити недовіру діаспори. У 1953 році Марічка емігрувала у США.

Там вийшла заміж за Володимира Пискіра і в їхньому шлюбі народилося двоє дітей – Богдан та Лариса.Вона була активною учасницею діяльності громадських організацій української діаспори.

Марія Савчин померла у 2013 році. По собі лишила захоплюючу книгу спогадів «Тисяча доріг».