Як формувалась Українська військова організація. ЛЕКСИКА 18+

Сто років тому у Празі утворилася Українська Військова Організація. 

Це сталося на 30 липня 1920 року на з'їзді представників українських військових організацій за кордоном, на якому під керівництвом командира січових стрільців полковника Євгена Коновальця. 

З нагоди сторіччя цієї події і з дозволу автора Дмитра Гладунця, Район.Історія пропонує вам блог про початки УВО, роль в цій історії Євгена Коновальця і навіть міста Луцьк. 

*** 

Отже, кінець Української Революції 17-21 років. УНР та ЗУНР припинили своє існування як суб’єкти міжнародного права, а їхній провід заїхав на екзил. Хто встиг.

Вся територія України, крім східної Галичини і західної Волині, опинилась під владою совєтів. Галичина та Волинь в складі Другої Речі Посполитої. Кордон проходив по річці Збруч.

Частини армії УНР, УГА (Українська Галицька Армія) і Дивізії Січових Стрільців, яка була однією з найбоєздатніших військових частин УНР інтерновано в Галичину, Чехословаччину та Італію.

Коновальця інтерновано в табір для військовополонених в Луцьк. Іронія в тому, що багатьом визначним українським політичним та військовим діячам вдалося вижити саме завдяки тому, що їх було інтерновано на територію окупованої Галичини до своїх вчорашніх ворогів.

Частина І. І ти сидиш в Луцьку

Ви знаєте, я дуже поважаю і захоплююсь Бандерою та Шухевичем, рівним їм не існує. Проте Коновалець для мене завжди стояв якось зверху над ними. І я думаю, це через те, що він був найважливішою першопричиною і всепочатком утворення реальних бойових, терористичних та політичних організацій, які трансформувались в один з найпотужніших національно-визвольних рухів найбільшої бездержавної нації в міжвоєнний період історії Європи.

В свою чергу ці організації стали рушійною силою незворотніх політичних процесів та трансформування нашої нації, які привели нас до національної самоідентифікації, міжнародної субєктності і як наслідок створення модерної Української Держави.

Я розумію, що ці слова просякнуті приторним пафосом, проте це важко висловити якось інакше. І багато людей не розуміють значення цих процесів, які є важливими для створення будь-якої нації.

Просто уявіть, якби їх не було, хто би робив з нас українців? Винниченко? Диктатор ЗУНР в екзилі, Петрушевич, який скотився в ср*не москвофільство і хотів об’єднуватись з більшовиками, щоб воювати проти Польщі? Всі решта мертві.

Тому я вважаю, що ця людина поклала початок становлення нашої нації на правильних принципах і правильними методами. Повірте друзі, якби не він, не було би ніякого 1 і 2 Майдану. Ми просто були би такою ж самою Білоруссю, тільки більшою.

То хто він, полковник Армії УНР, командувач загону Січових Стрільців, Командант НК УВО, освічений, чистолюбний, вишколений, франт, громадянин Автро Угорської Імперії, Євген Михайлович Коновалець?

Графіка Юрка Журавля

Народився 14 червня 1891 року, на два роки молодший від Гітлера (гм), в села Зашків, під Львовом, в родині вчителів. Його батько був директором школи в цьому ж селі, мати походила зі священницького роду Венгриновських. Тобто пересічна освічена сільська інтелігенція.

Вже з юних літ виділявся організованістю, мудрістю та задатками справжнього лідера. Початкову освіту отримав в сільській школі, та в українській чотирирічній початковій школі при вчительській семінарії.

В 1901-1909 роках навчався в Львівській академічній гімназії. З 1909 року навчався в Львівському університеті, де вивчав право.  Саме з подій в цьому університеті і починається тернистий шлях незламного українського націоналіста, Єгена Коновальця.

Річ в тому, що руські академіки (українські студенти) вже давно вимагали, щоб навчання в цьому університеті проводилося українською мовою, щоб не зрізали українських студентів на іспитах і все таке. 1910 року українськими студентами була заплянована маніфестаційна хода вулицями Львува в знак протесту проти такої шовіністичної політики польського уряду.

Під час пар, на другому поверсі, де була авдиторія пана Коновальця (яке співпадіння) відбулись перші сутички між українськими та польськими студентами.

Одні говорять, що поляки забарикадували другий поверх, щоб завадити українцям провести свій марш, і взагалі їх було більше, інші говорять, що барикади зробили українці в знак протесту.

Одним словом, почався плотний пи***різ. Бились всім, чим було. Патиками, руками,а  пізніше на суді свідок давав покази, що Коновалець, як один з лідерів протестів, особисто користувався арматурним прутом, майстерно оздобленим деревом, щоб краще було ним пи***ти, його тримати. Але потім той свідок кудись «раптово» зник, а Коновальця відпустили.

Так от. Все би нічого, але в тій зарубі польські шовіністи з револьвера вбили провідного українського студентського лідера Адама Коцка. Що цікаво, його мама була полька. Він помер на її руках через 9 годин після поранення в голову.

З повідомлень львівської преси: «Страшна хвиля… Академік Адам Коцко, симпатик нашої партії, що стояв на самім переді української молодіжи, поцілений кулею бравнінга повалився на землю. Стрілів впало з обох сторін около 50. Між українською молодіжею ранено кількох тяжко (один в голову, а один в коліно), а кільканадцять легко. Ранено також легко в голову кількох педелів і кількох польських академіків…».

Що цікаво, польським сленгом гей називається  п*даликом. Загалом арештували 127 українських студентів в тім числі і 6 дівчат і жодного поляка. Н-Неупередженість. І ПОЧАЛОСЬ. 

Похорони Коцка перевторились на справжню маніфестацію. На Личаківському цвинтарі з промовами виступили такі поважні діячі як Михайло Грушевський і Кость Левицький. Промови на цвинтарі загалом тривали шість годин. Лунали заклики до погромів, пімсти та відплати. Ну і якось так воно тривало ще 3-4 роки, поки в 1914 році не почалась Перша Світова Війна.

2 серпня Коновалець мобілізований до австрійської армії  (19 полк Крайової оборони (ландверу) Львова (k.k. Landwehr Infanterie Regiment «Lemberg» 19).
В червні 1915 року в складі УСС(Українські Січові Стрільці) бере участь в боях за гору Маківка в Карпатах. Про той бій один з австрійських командирів сказав щось типу: «Мої воїни бились як леви, але українці бились як чорти».

Не дивлячись на те, що бій на цій горі було програно, він досяг своїх основних цілей, а саме: зірвати стратегічні плани наступу царської армії та виснажити всі їхні резерви.

Через тиждень російські війська відступають назад, а разом з ними і полонені Коновалець та Мельник (той самий). Спочатку вони перебувають в таборі для військовополонених в Чорному Яру між Царіцином та Астраханню, потім в таборі в Царицині. Якби це дивно не звучало, але в цьому таборі він та його побратими, які потім сформували окрему касту друзів, які пройшли той полон, розгорнули широку діяльність.

Коновалець багато читав. Організував бібліотеку. В полоні, Карл. Займались широкою пропагандивною діяльністю. Організували гурток «Просвіти». Виписували і читали російську пресу. Євген особисто взй***вав всіх українців за неохайний вигляд, брудну одежу та взуття, сморід, хамство, тупість, п’янки.

Що цікаво, царський уряд платив австрійським (українцям) офіцерам навіть якусь там мінімальну зарплату і їм дозволялось покидати межі табору під «слово офіцера». Ось так офіцер автро-угорської армії Євген Коновалець, будучи у скрутному становищі, зумів організуватись для підтримки бойового духу та дисципліни серед своїх земляків і майже відразу зрозумів, до чого йому варто було готуватись. Чекати залишилось не двого.

Одного дня, 1917 року, Ніккі відрікся від престолу, і слово офіцера вже не було перед ким тримати. Тож так само одного дня пан Євген з побратимами не вертається до свого табору. 

В кінці липня 1917 він опиняється в Києві, вступає до Галицько Буковинського Куреня з яких згодом буде сформовано загін/дивізію Січових Стрільців. Бої за Київ з московитами, з денікінцями, ЗРАДА ЗРАДА, путч Скоропадського після підписанням ним федерації з росією, потім Акт Злуки, ейфорія, Переможенька, але пан Петлюра запихає ніж в галицьку спину і здає Галичину Пілсудському в обмін на допомогу у війні з більшовиками. Пілсудський Галичину забирає, Петлюру зливає, після чого той заїжає на екзил до Паризії, де його з часом вбиває кілер ЧК.

Отже, що має Коновалець? В той час коли в Галичині йшла війна проти поляків, він помагав будувати Велику Україну. Його заюзали і зрадили. Не спеціально. Такий був політичний момент. Але мірилом всього є результат. А результатом було суцільне нічого. Уявіть після Майдану 2.0, після всього того звірства, вбиств, війн на Добнасі, Іловайська, Дебальцева, ДАПа, все програно, більшу половину України окупувала росія, західну Україну  – Польща.

І ти сидиш в Луцьку. А твої бригади інтерновані по всій Галичині та Східній Європі. Адок звісно. Все програно. УНР знищено. ЗУНР знищено. Кого не вбито, той на екзилі або інтернований по світах. Після всіх тих котлів, горнил боїв, Крут, різні Муравйова, після всіх тих втрат і смертей друзів та побратимів, після всього того пі***ца перших визвольних змагань та української революції, ти розчавлений,  сидиш в таборі для інтернованих у ворожому Луцьку, в поляків, які щойно тр**нули твою малу батьківщину, поки ти помагав тим нікчемним політичним д*****обам збудувати велику Україну, від Сяну до Дону.

Ні армії, ні грошей, ні майбутнього. Це фіаско, друзі. Але немає нічого гіршого, ніж скривджене его чистолюбця. Саме тому відплата не забарилась. Відплата не поїхавшого реваншиста, щоб потеребити своє «ЧСВ», а продуманий плян, стратегія для відновлення державності на всіх етнічних українських землях, від Сяну до Дону, що в тих умовах буде означати лиш одне - той хто це зробив, не просто людина, а расово чистий уберменш, для якого ви всі, вчорашні могутні вороги, шмат лайна на чоботі його січового стрільця, який чеканить марш по вулицях Берліну і Парижу.... кхм. 

Ой леле.

Частина ІІ

Приблизно 7-9 грудня 1919 року Євгена Коновальця та нечисельну групу старшин та бійців УСС було інтерновано польськими військами на станції Маринопіль,  що біля Шепетівки, і відправлено в Рівне, а 19 грудня відправили в табір для інтернованих в Луцьк.

Що таке табір для інтернованих, в якому перебував Коновалець і майже 200 офіцерів і 400 стрільців УСС та інші військови різних частин армій УНР? Це холодні бараки з хворими на плямистий тиф військовими, які лежали на сіні поруч зі здоровими. 20 грудня 1919 року було зафіксовано 3 хворих. На 4 січня 1920 вже 350. Щоб хоч якось покращити ситуацію і банально вижити, Коновалець з групою старшин організовує діяльність умовно «халєрного бараку».

Вони розмежовують хворих і здорових вояків, вводять профілактичні заходи, карантин, намагаються покращити раціон. Коновалець пише Мельнику листа в якому запитує, де їхні 2000 царських рублів з 4000, які йому мали надати для підтримки особового складу. Якщо йому не нададуть хоч якісь гроші, всім їм настане кінець.

Хоча що значить покращити раціон? Їжі нема, друзі. 1919 рік, Україна сплюндрована всіма, ким не хоч. Полякам треба годувати свої війська. Тут би взагалі хоч щось поїсти.

То ж доля полонених, вчорашніх ворогів, їх, умовно кажучи, тупо не ї*е. Рятуйтесь, хлопці, як можете.

Але в цьому і вся специфіка наших стосунків з поляками. Особливо західноукраїнських земель. Сказати, що вони заплутані, це нічого не сказати.

Ну дивіться: твоя мама полячка, тато українець, двоюрідні брати/сестри –  поляки, які живуть в Кракові чи в Любліні, бо брати твоєї мами собі живуть в Польщі. Ви все життя разом, свята, дні народження, канікули і все таке.

Ви разом пішли воювати в Першу Світову війну. Ви родичі. А вже завтра Листопадовий зрив, барикади, погроми, і ви – вороги. Вже завтра твій кровний родич жовнір Пілсудського зі здивуванням на обличчі питає тебе: ей, камон брате, цо є тАке? Яка УкраЙна? Ми ж разом все життя були. Ми ж шляхта конєцпольська, все життя мріяли жити у Великій Польщі, а ти тут мені якусь дічь задвігаєш про незалежну Україну і ще ображаєшся на мене, що ми відвоювали Галичину, НАШУ Галичину, на секундочку, в більшовиків і приєднали її до НАШОЇ країни? Ти взагалі тут? Альо?

Таких трагедій тисячі. Різного штибу і різної драматичної насиченості. Тим не менш, якщо українець потрапляв в полон до поляків, шансів вижити в нього було незрівнянно більше, ніж якби до більшовиків.

Але ми йдемо далі.

Тільки 5 січня, з Варшави, де перебував головний проксі-отаман військ УНР Симон Петлюра, надійшла перша телеграма про те, що до нього має приїхати Марко Безручко, генерал хорунжий армії УНР, який теж перебував в таборі в Луцьку. Уявляєте собі ситуацію? Ти місяць як інтернований зі своїми військовими, тиф, голод, холод, нічого не зрозуміло, але ніхто не спішить тобі хоч щось роз’яснити. Тим не менш, для того щоб зрозуміти з чим туди поїде Безручко, Коновалець в переддень Різдва, 6 січня, скликає стрілецьку раду, на якій обговорювали ситуацію.

Отже, Євген Петрушевич, Верховний Зверхник (це так галичани придумали, як його називати, щоб нікому не різало вухо слово Диктатор), ЗУНР через Денікіна намагається зблизитись з Антантою. Деякі урядовці УНР говорять про те, що потрібно об’єднюватись з більшовиками і на чолі з Петлюрою йти на Галичину.

Петлюра вів перемовини у Варшаві про спільний з поляками похід на Київ. Кароче, ви зрозуміли, так? Відбувалась «україна» в найкращих її традиціях.

На фоні всього цього піз***а, вони ухвалюють рішення, що до Петлюри треба донести таку опінію, що українське стрілецтво (війська загалом) має бути безполітичною четвертою силою на різко самостійницьких позиціях, яка не має нічого спільного з цими трьома силами, які розвалили фронт і про***ли Неньку, і повинно об’єднати всі розрізнені війська по всіх інтернаційних таборах, де вони розміщені.

Саме над втіленням такої місії і працювала стрілецька рада наступні 6-7 місяців, щоб відновити свою боєздатність і в любий момент виступити проти більшовиків. Проте цього так і не відбулось.

Вже в кінці січня у Варшаві, у військовому міністерстві, відбулась нарада щодо формування українського війська. В результаті було врегульовано питання українських військ, їх статус трактувався тепер як «військові особи заприязненої держави» і ставитись до них треба приязно та доброзичливо, як до «братів по зброї».

3 лютого ухвалено постанову уповноваженого уряду УНР в Кам’янці-Подільському для виділення 12 мільйонів гривень для виплати заробітньої плати за грудень 1919 і січень 1920 року військовослужбовцям у Рівному і Луцьку і покращення їхніх умов проживання загалом.

На тлі покращення їхнього становища, Коновалець та його оточення активізовують організаційну діяльність щодо приєднання їх до Української Стрілецької Бригади, яка була інтернована в німецькому Яблонному(Чехословаччина).

Це були військові УГА, які під тиском польських військ перейшли в німецьке Яблонне і налічували 4 тисячі вояків. Зі слів Коновальця, на базі цього військового загону потрібно створити потужну бойову одиницю, в якій можна було сконцентрувати всіх інтернованих українських військових, щонайменше дивізію, або й дві (30-60к) для того щоб перекинути їх в Україну, в разі відновлення наступу польсько-українських військ на Київ.

Євген Коновалець під час прогулянки по Женевському озеру

Але відправити її потрібно не через Польщу, а через Румунію, і розташувати біля Одеси, в разі якщо поляки втримаються на Наддніпрянщині, ми мали реальну бойову силу на противагу польським військам.

Саме так, друзі. Холодна багатокроківочка. 

Тут ми товаришуємо і помагаємо. Але якщо ми роз******мо червоних, то дякуємо за допомогу, але тут ми вже самі, всім «журик», пацани, по 50 зубрівочки і do widzenia.

Саме для реалізації цього завдання Коновалець 5 березня отримує дозвіл на виїзд за кордон і передає командування табором Сушку, який вже 10 березня вивозить всіх військових чисельністю 160 старшин і 380 стрільців з Луцька через Львів до Ланцута (біля Перемишля), де був один зі збірних пунктів формування українська війська, який до того був табором для українських військовополонених.

Далі Коновалець протягом декількох місяців невпинно їздить по всіх таборах з українськими військовими і налагоджує з ним зв’язок, як крапля з Т-1000 з Термінатора, збирає в один організм українських офіцерів і рядових, щоб перевтілитись в нову силу, яка зможе нарешті вирвати Україну з пащі того пі**єца, в який вона невпинно скочувалась. Також відновлює зв’язки з деякими німецькими та австрійськими офіцерами,з якими воював чи пересікався під час Першої Світової війни.

Ось так, друзі, і завершився важливий етап життя Коновальця, під час якого він зробив для себе рішучі та незворотні висновки: політичний провід, який би міг повести Україну – відсутній, той який є - йому вже кінець, потрібно переходити до інших організаційних форм українського визвольного руху.

І тому, 30 липня, 1920 року, в Празі відбувся з’їзд українських провідних комбатанів перших визвольних змагань всіх армій, на якому під керівництвом Євгена Коновальця проголосили про створення УВО – Українська Військова Організація.

Її було створено нелегально на західноукраїнських землях, які відійшли до Польщі, статус яких остаточно ще не було визначено в міжнародній політиці. Перший з’їзд УВО відбувся вже в серпні 1920 року. На ньому було прийнято низку важливих постанов, які були направлені на те, щоб усунути різницю між галичанами і наддніпрянцями, щоб наддніпрянці нарешті стали людьми.

Також на цьому зїзді затверджується непорушний принцип соборності всіх українських земель. Всі партії на західноукраїнських землях (ЗУЗ), які не вливались в УВО, визнавались колаборантами з польським урядом. Січові стрільці формували ідеологічно-пропагандивний напрямок в організації, частини УГА (6 Рава-Руська бригада) і армії УНР були бойовим та організаційним її елементом.

У вересні 1920 у Львові створюється тимчасова Начальна Колегія УВО (О. Навроцький, М. Матчак, Я. Чиж, Ю. Полянський і В. Целевич), яка з приїздом з-за кордону полковника Коновальця (20. 7. 1921) перейменувалася на Начальну Команду (НК) на чолі з Коновальцем і шефом штабу полковником Отмарштайном.

УВО складалась з організаціно-кадрової, розвідної, бойової і пропагандивно-політичної референтури. Основною територією діяльності УВО була Галичина, яку було поділено на 13 військових округ, округи на повіти, з округовими та повітовими командирами (всього 58). НК утримував зв’язок окремо з кожною командою. До осені 1922 року відбулось вже три нелегальні конференції у Львові, де був фактично центр УВО. Діяльність УВО в УСРС розробляв Отмарштайн, шеф штабу УВО. Приктичну роботу втілював Тютюник.

За межами України УВО утримувала експозитура під різними назвами. Найважливіші в Чехо-Словаччині (Крайова Команда), в Берліні (Закордонна делегація УВО), у Данцигу, в Литві. Також були гуртки УВО за океаном. Всі ці експозитури ставили собі за завдання легалізації членів УВО за кордоном, підтримку зв’язків з політичними та військовими колами інших країн, фінансування, закупку та транспортування зброї, літератури, організація вишкільних курсів.

Одним словом, Коновалець остаточно переконався, що досягти хоча б якогось результату можна лиш чітко структурувавши всі українські рухи за незалежність, підпорядкувати їх єдиному проводу, вишколити їх, в першу чергу політично (провід) і військово (бойові частини), налагодити якісну пропаганду для населення на території своєї діяльності. Ніяких соплей, ниття, і саботажу. Не хочеш? Не можеш? Страшно? Нема питань, пи**уй в екзил. Створюєш свій окремий рух з отаманами і патріотами ЯКІ ТОЧНО ЗНАЮТЬ ЯК ТРЕБА РЯТУВАТИ НЕНЬКУ?

Тоді ти вмреш.

Десь приблизно так і постала військова організація найбільшої бездержавної нації в Європі, яка згодом трансофрмується в ОУН і покаже такі захмарні результати в таких умовах, що ,відверто кажучи, в історії таких рухів не відразу знайдеш хоч якийсь аналог. Але як говорить нам стара військова приказка, що геройство з’являється там, де відсутній військовий професіоналізм, так само і така організація постала як наслідок відсутності власної держави.

Тоді ще ніхто не розумів, що краще тримати джина в союзниках хоча б в формі квазі-державності, ніж заганяти його назад в пляшку (підпілля). В кінці цієї історії про**али всі. І українці, і поляки. Але, як показує нам історія, поляки вміють вчитись на власних помилках, ми – ні.

Дмитро ГЛАДУНЕЦЬ