«Кіборг» із Дубна і матрос із Костополя не відсвяткують свої дні народження

05 Липня 2020, 10:24
3964

Двоє військових із Рівненщини, які загинули в російсько-українській війні, могли б відсвяткувати 5 липня свої дні народження.

Двоє юнаків – один із «кіборгів» Петро Полицяк і матрос Військово-морських сил ЗСУ Олексій Кондратюк – діти незалежної України.

Петро Полицяк народився в селі Борбин Млинівського району на Рівненщині, був єдиним сином серед п’яти дітей у родині. Проживав у місті Дубно, їздив на заробітки до Києва, звідки і був мобілізований до ЗСУ. Військове спорядження Петру придбавав його роботодавець, офіцер-афганець, також підтримував матеріально його батьків.

Петро служив стрільцем на посаді замкомвзводу, 80-та окрема десантно-штурмова бригада. Брав участь у боях за ДАП. З побратимом Іваном 1,5 км виносив пораненого Ігоря Римаря, будучи беззбройними, під прицілом терористів.

Пережив газову атаку терористів, востаннє подзвонив до батьків 20 січня. Відмовився сісти в останнього БТРа, будучи пораненим у руку, примусив поїхати побратима Олександра – батька двох дітей, і третє того часу було в надії. Лишився, бо мав приглядати за побратимом, котрого не змогли евакуювати – Володимиром Бузенком із переламаними ногами.

Загинув 20 січня 2015 р. Тіло було упізнано серед загиблих героїв, яких волонтери вивезли з аеропорту у дніпропетровський морг. Упізнаний за дідовим годинником, який узяв під час короткотермінової відпустки. Упізнати по родимці на лівій стороні обличчя не могли – лице було знівечене кастетом: російськи окупанти добивали поранених захисників ДАПу вручну, мабуть, щоб сповна потішитися своїм «геройством».

Без Петра лишилися батьки, четверо сестер і наречена.


 

Олексій Кондратюк народився  на Костопільщині, що в Рівненській області. За деякий час родина переїхала до райцентру. Закінчив Сарненський професійний аграрний ліцей за фахом «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник». Працював у Костопільському багатогалузевому житлово-комунальному підприємстві слюсарем-сантехніком.

Під час російської збройної агресії проти України у травні 2016 року був призваний Костопільським РВК на військову службу за контрактом.

Матрос, навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України, м. Бердянськ.

З літа 2016 року виконував завдання в АТО на ділянці Широкине – Лебединське – Водяне, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

17 березня 2017 року загинув від осколкового поранення внаслідок розриву міни, під час обстрілу спостережного посту біля села Водяне з боку окупованого села Саханка.

Залишилися батьки, брат, дружина та маленький син.


 

Коментар
13/07/2024 П'ятниця
12.07.2024
11.07.2024