Лобна: старожилка села розповіла про своє колгоспне дівування
-
-
>
-
>
-
>
1555
Про свою юність жінка згадує, як виймає з шафи згорток старого домотканого полотна
Ніна Жилко, 1939 року народження, мешканка села Лобна, розповідає про повоєнне колгоспне життя на Любешівщині. Про це йдеться в групі «Занесло в село».
«Удома в нас було у свій час дев’ятеро дітей. Як кулхоз той став, плужками горали, воликами, кониками, а ми вже так послє войни пупудростали і давай на ту роботу нас гонити. То як ми в школу ходили, казали так: рябе, німе – все в кулхоз», – каже вона.
Зі слів жінки, на роботу тоді людей гнали, як на панщину, – кожен день і нічого не платили.
«Дівкою була, болото ще було неосушене. А гараче-гараче. Мати сорочечки такі нам безрукі шила, да вибиляна така… А я гребла, і та-а-ак гаряче. А так близько дєдинка грибла. Я платтє скинула. В сорочечці осталася, пасочком заперезалася. Дєдинка каже: «А чого то ти? Я думала, шо то платтє в тебе». А я в однуй сорочці….Отака то житка була», пригадує старожилка Лобни.
Поза тим молодь, особливо дівчата, мусили подбати про свій одяг і «посаг»: наткати вдома вечорами полотна на сорочки, спідниці, фартухи, скатертини.
Читайте також: На світлинах показали дівчат із Лобни в колись модних вишитих фартухах
Читайте також: «Понароблювали партізанув». НЕідеологічний репортаж з музею Федорова у Лобні
Фото Ірини КАБАНОВОЇ
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
