Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Серця зв'язкової та вояка УПА з Рівненщини поєднав концтабір

16:16 31.05.2020
647

Мешканець Смизької ОТГ Анатолій Василюк поділився історією участі своїх предків в УПА.

Про це йдеться на сайті Смизької громади.

Метелюк (Стець) Валентина Степанівна народилася в 1928 році в селі Мартинівка (тоді Марцеліна) Дубенського району Рівненської області. Закінчила чотири класи. У віці 16 років, 3 липня 1944 року, вступила в УПА, де виконувала обов'язки зв'язкової по селу Мартинівка.

Будучи зв'язковою пані Валентина проводила групи та окремих повстанців в села Буща до Ольги Грицак (зв'язкова) та в Ситарі до Ганни Кузьмич (зв'язкова). Також Валентина допомагала на повстанській кухні готувати, коли в селі Ситарі стояла сотня УПА «Яструба».

7 березня 1945 року Валентину Степанівну заарештували органи НКВД. Разом із нею були заарештовані ще четверо дівчат з навколишніх сіл, які також були зв'язковими (Стець Ганна — село Ситарі, Кузьмич Віра — село Мартинівка, Грицак Оля та Грицак Антоніна — село Буща).

Після «слідства» 24 травня 1945 року відбувся суд, який присудив дівчатам по 10 років таборів. Пані Валентина відбувала свій термін в таборах Магадану. Після смерті Сталіна вирок переглянули та знизили, а вже 21 грудня 1953 року пані Валентина була на волі. Ще перебуваючи в таборах

Магадана Валентина зустріла там свого односельця Стеця Василя Андрійовича, який також був засуджений за участь в УПА. Василь воюючи в лавах УПА мав псевдо «Шпак» та був в сотні, якою командував «Черник» (Дмитро Казван). Він був учасником нападу повстанської сотні на завод в селі Смига, що відбувся в квітні 1943 року.

Також пан Василь в складі чоти брав участь в 1943 році в нападі на німецькі склади в містечку Верба, де вони знищили багато німців. У містечку Володимирець відділ, в якому був «Шпак», провів роззброєння сотні РОА (власовців). Він брав участь і в багатьох інших боях та акціях. У 1945 році Василь потрапив у полон та був засуджений.

Після відбуття сталінських таборів Валентина та Василь одружилися та повернулися в рідне село Мартинівка, де працювали в колгоспі імені Пархоменка.

Померли пан Василь та пані Валентина в 2002 році діждавшись проголошення незалежності України, за яку вони боролись.






Читайте також:

Двічі борець за Україну: упівець із Волині був волонтером російсько-української війн

У лісі між Рівненщиною і Тернопільщиною дали останній бій підпільниці ОУН

Загрузка...
Загрузка...
Коментарі
4 липня
Сьогодні
Вчора
02.07.2020
01.07.2020
30.06.2020
29.06.2020
28.06.2020
27.06.2020
26.06.2020