Троє героїв із Волині, які загинули під Іловайськом, могли б відсвяткувати дні народження
У боях під Іловайськом у серпні 2014 року загинуло троє волинян, які відзначали іменини одного дня – 5 травня.
Найстаршим зі загиблих в «Іловайському котлі» був Віктор Михальчук. Він народився в селі Піддубці Луцького району 5 травня 1982 року.
Віктор Михальчук – старший лейтенант ЗСУ. В АТО – заступник командира роти, 51-а окрема ОМБр.
Упродовж 1999-2004 років навчався в Буковинському державному фінансово-економічному інституті, на кафедрі військової підготовки. В 2002-2003 роках – командир механізованого взводу на БМП.
Вночі з 24 на 25 серпня 2014 року у бою за Іловайськ зник безвісти в районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні у районі Березне – Оленівка під постійним артилерійським обстрілом.
Похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у Дніпропетровську. Після встановлення особи за тестом ДНК на початку серпня 2015 року перепохований в рідному селі.
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений – нагороджений 15 вересня 2015 року – орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
1 вересня 2015 року, під час церемонії «Першого дзвоника», у ЗОШ І-ІІІ ступенів села Піддубці відбулося відкриття та освячення меморіальних дошок світлої пам’яті воїнів, загиблих у зоні АТО місцевих мешканців Сергія Писарука і Віктора Михальчука. Дошки розміщені на фасаді школи, випускниками якої є загиблі Герої.
Читайте також: Так і не повернувся до сина: сьогодні українському воїну з Піддубців виповнилося б 29
Ще в тих боях загинуло двоє однолітків – Богдан Тарасюк і Вадим Засєкін.
Богдан Тарасюк народився 5 травня 1990 року в селі Буцин Старовижівського району. Був солдатом Збройних сил України.
Закінчив Буцинську школу. Пройшов строкову службу у десантних військах. У часі війни – стрілець-розвідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).
Останній дзвінок від Богдана був 28 серпня з-під Іловайська. Загинув у бою поблизу Іловайська під час виходу з оточення на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко.
Тіло знайшли 11 вересня в Дніпропетровську, мати солдата лише по медальйону і татуюванню впізнала тіло сина, таким понівеченим воно було.
Залишилися батьки Олена й Володимир Тарасюки та сестра.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня
Читайте також: Президент посмертно нагородив військового з села Мизове
Вадим Засєкін народився на Маневиччині. Закінчив Копильську 9-річну школу, навчався у Володимир–Волинському агротехнічному коледжі.
У часі війни – стрілець 51-ї окремої механізованої бригади, розвідник – добре орієнтувався на місцевості, псевдо «Джекі Чан». Стояв на блокпостах біля Сєвєродонецька, Красноармійська, Донецька.
Разом з іншими бійцями 51-ї бригади Вадим намагався на БМП прорватися з оточення під Іловайськом біля села Новокатеринівка — потрапив снаряд. Востаннє рідні змогли з ним зв'язатися 28 серпня. Вважався зниклим безвісти.
Ідентифікований за експертизою ДНК родиною та побратимами. 6 січня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.
Без сина лишилися батьки.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Навесні 2015 року в Копильській школі Вадиму Засєкіну відкрили меморіальну дошку.