Нерозгадані таємниці Луцької в’язниці

23 Січня 2017, 21:13
2989

У червні минулого року виповнилося 75 років з дня розстрілу в’язнів Луцької в’язниці. Про ці події написано вже не мало, однак залишається головне питання – де могили цих загиблих? І лише в серпні 2016 року вдалося локалізувати одне братське поховання.

Про це розповів головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини управління культури Луцької міської ради, член Національної спілки краєзнавців України, археолог, автор двадцяти публікації по темі локалізації братських могил біля Луцької в’язниці (1941-1942) та увічнення їх пам’яті Юрій Мазурик – пише «Волинська правда».

З історії Луцької трагедії 23-24 червня 1941 року

На території колишнього Окольного Луцького замку розташований Монастир Бригіток. З кінця 19 століття будівля була облаштована під окружну в’язницю, яка існувала в часи самодержавства, радянської влади (до і після Другої Світової війни) та німецької окупації.

Історія цієї пам’ятки пов’язана з сумними і трагічними подіями в житті міста та всієї Волині, які увійшли в історію як розстріл в’язнів органами НКВС 23-24 червня 1941 року.

Розстріл проходив на західному і східному подвір’ях. За винятком декількох осіб всі в’язні були розстріляні. Уцілілих в’язнів НКВДисти заставили розширювати і поглиблювати воронки від авіабомб, які були скинуті німцями в перші години війни та копати нові ями, а потім скидати туди тіла всіх розстріляних. В джерелах вказуються різні цифри жертв – від однієї до чотирьох тисяч чоловік.

Відмітимо, що найбільш узагальнено і детально про це описав Микола Куделя у своїй книзі «Під мурами Луцької тюрми», колишній в’язень якого оминула куля під час розстрілу. Він згадує чотири могили (але на жаль не вказується точне їх місцезнаходження). Після звільнення Луцька в 1944 році тюрма знову використовувалась радянською владою за призначенням. Микола Куделя у своїй книзі посилається на розповідь Івана Мануйлика, який в 1944 році був в’язнем Луцької тюрми, бачив ці могили і був свідком того як за наказом енкаведистів на чотирьох могилах були зрізані хрести, а могили були зрівняні з землею і заасфальтовані. З цього часу до наших днів не залишилось ніяких візуальних ознак і лише в пам’яті народній, яка передавалась з уст в уста.

З історії пошуків та досліджень

Громадськістю Луцька та Волині неодноразово ставилось питання про перезахоронення жертв розстрілу. У 2009 році міською радою була прийнята цільова міська програма по увічненню пам’яті жертв розстрілу в Луцькій в’язниці. Для цього було залучено комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля» (директор Онищук Ярослав). Перш за все були проведені пошукові дослідження на місцях де вказували колишні в’язні Зінаїда Рубіновська і Григорій Покотило. На жаль, дослідження не дали позитивного результату. Подальший пошук на території колишньої Луцької в’язниці дозволив встановити одне місце масового захоронення, але воно відносилося до злочину іншого тоталітарного режиму. Під час розкопок було виявлено супровідний матеріал, але за виявленими знахідками було ідентифіковано, що це поховання радянських військовослужбовців. Треба відмітити, що інформація про масові поховання радянських військовослужбовців біля в’язниці була відсутня в будь-яких відомих нам на той час джерелах чи свідчень очевидців. У зв’язку з цим, був проведений тривалий архівний пошук, в наслідок якого вдалося з’ясувати, що під час німецької окупації Луцька в’язниця використовувалася під табір для військовополонених «Шталаг №360». В цьому таборі з жовтня 1941 по червень 1942р. померли з голоду, холоду і були розстріляні 10530 чоловік. Як часто буває в дослідницькій роботі проводячи пошук, щоб розкрити одну таємницю, випадково була відкрита інша.

22 червня 2010 року 314 останків червоноармійців були перепоховані з військовими почестями на території де встановлено пам’ятник «Жертвам фашизму» на вулиці Гнідавській.

Таким чином питання щодо локалізації братських могил розстріляних в’язнів у Луцькій в’язниці залишилося відкритим. Залишалося також відкритим питання чи збереглись ці братські могили? На це питання відповісти однозначно не можна. Адже під час післявоєнного будівництва проводилися значні земляні роботи.

У своїй книзі М. Куделя згадує розповідь Йосипа Пікули, який наприкінці 40-х років працював екскаваторником і був свідком, як під час земляних робіт на подвір’ї тюрми при копанні фундаменту натрапили на кістки захоронених. За розпорядженням працівників КДБ грунт з кістками повантажили на самоскиди і відвезли в невідомому напрямку, в глибокий кар’єр та закопали. Але з цього повідомлення на даний час нам не відомо, де саме було виявлено та викопано це масове поховання, хто були ці поховані - в’язні чи ще одна могила військовополонених?

В серпні 2016 році Юрієм Мазуриком і Віктором Баюком, археологом Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку, було проведено польові пошукові роботи на вул. Кафедральній, 16. В результаті яких було виявлено місце із масовими залишками людських останків. За всіма ознаками це поховальна яма розстріляних органами НКВС в’язнів 23-24 червня 1941 року. В 1944 році ця могила була зрівняна з землею і заасфальтована, у такий спосіб на багато наступних десятиліть «поховали» правду про жахливу подію, яка відбулася у Луцькій в’язниці. І лише через 72 роки над старанно замаскованим злочином тоталітарного режиму, волинськими археологами було знято «гриф секретності». Тепер після довгих років пошуків перед громадськістю постає питання меморіалізації цього місця масового захоронення жертв політичних репресій. Цей комплекс заходів передбачає: уточнення і фіксація меж масового захоронення; проведення розкопок та судово-медичної експертизи знайдених останків; ідентифікація знайдених останків; перепоховання за християнськими традиціями; встановлення надмогильного пам’ятника.

Із свідчень очевидців, на сьогодні нам вдалося встановити лише два прізвища, які поховані в цій братській могилі:

Коханський Степан Семенович, 1888 р.н.

Сасай (за іншими джерелами Сосой) Леонід Володимирович, 1916р.н.

обоє з с.Острівок Володимир-Волинського району

Плани майбутніх досліджень та увічнення пам’яті жертв розстрілу

Громадська рада при Волинській ОДА та Постійна комісія Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров’я , материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови 5 січня організували круглий стіл: «Питання дослідження, ексгумації та перепоховання щойно виявленої могили розстріляних поблизу Луцької в’язниці». За круглим столом зібралися заступник міського голови Андрій Киця, депутати міської ради Алла Надточій та Микола Собуцький, секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета, історики, науковці та представники громадськості.

Після тривалого обговорення учасники кругового столу зійшлися на думці про повне дослідження останків, ексгумацію та перепоховання за християнськими традиціями. Святослав Шеремета наголосив, що проведення ексгумації та усіх необхідних досліджень дасть можливість визначити кількість розстріляних та можливо ідентифікувати особи загиблих за супровідними знахідками або шляхом проведення аналізу ДНК.

Зараз цей аналіз широко застосовується в європейській криміналістиці, для прикладу, в Литві діє державна програма яка формує банк ДНК із поховань жертв сталінських репресій, і навіть через багато років знаходяться родичі. Також домовилися створити робочу групу для вирішення усіх пов’язаних із цією ситуацією питань.

Більше матеріалів на цю тему читайте за тегом Луцька тюрма

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
26.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром