Як описував Луцьк Михайло Грушевський

05 Квітня 2020, 12:18

3615

У Луцьку напевно кожен бачив пам’ятник першому українському президенту Михайлу Грушевському, проте не всі лучани знають, що він писав про наше місто.

Інколи стара пожовкла преса ховає багато цікавих публікацій, які актуальні через багато десятиліть. Так сталося і у випадку з нашим містом.

Старший співробітник Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, випускниця історичного факультету луцького вишу Юлія Черняк цікавою знахідкою, а саме, як описав Михайло Грушевський Луцьк у 1910 році.

Невеличка науково-популярна замітка Михайла Грушевського про Луцьк була опублікована у газеті «Село» в 1910 році. Стаття була ілюстрована гравюрою Веєрмана. Дослівно передаємо її текст, можливо він буде цікавий лучанам та дослідникам міста:

«Луцьк – тепер малозамітне повітове місто Волинської губернії, обминене залізницями і мало кому відоме ближче, а тимчасом се одне з найдавніших і найславніших міст України. Найдавніший слід його маємо в згадці Константина Порфірородного про плем’я лучан в першій половині Х віку ̶ без малого тисячу літ тому; се плем’я або, властиво, країна, волость носила своє ім’я, очевидно, від міста Луцька, і він, видко з того, вже тоді був визначним політичним центром.

Ближчі відомості про його життя маємо з кінця ХІ в., коли бачимо його далі столицею Полудневої Волині ̶ такою зістається він потім в ХІІ, ХІІІ, ХІV в., а в ХV стає столицею цілої Волині, бере гору над Володимиром і після Львова визначається як найголовніше місто українське в тім часі: столицею Волині зістається Луцьк і потім до самого кінця ХVІІІ в.

З тої славної старовини в Луцьку, одначе, мало пам’яток заховалося. Давні церкви, побудовані українськими князями ХІ-ХІІІ в. і описані в старих літописях і записках, зникли всі, декотрі з них простояли польське лихоліття й їх розібрано недавно вже, в ХІХ в. заходами російського начальства. Тепер чи найстаршою пам’яткою старовини лишився величавий замок, котрого вид подаємо у сім номері.

Побудований він так міцно що не здужали його знищити ні часи, ні теперішні луцькі мешканці, що розбирали його на матеріал до недавнього часу зовсім безборонно. Почав ставити його перший князь луцький з литовської династії Любарт Ґедимінович (княжив тут він від р. 1340), пізніше добудовували його в ХV і ХVІ в.

Він стоїть на горбі, облитий болотами річок Стир та Глушця з трьох сторін, а з четвертої пускали воду з р. Стир, так що він був весь облитий водою і ввіходити в середину можна було тільки по розводному мосту. Фундаменти муровані з каменю, самі мури з цегли, на дуже твердім цементі. Мури високі по три й більше сажні, а на трьох ріках стоять високі величні вежі (башти)».

Читайте також: Проституція у Луцьку за царату

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО