«Морально нестійкі небезпечні злочинці»: як у серпні 1965 року КДБ розпочав хвилю арештів українських дисидентів

26 серпня 2026, 17:21

497

Розсекречена справа розкриває деталі арешту митця та масової облави на українських дисидентів.

Наприкінці серпня 1965 року радянські спецслужби розпочали одну з наймасштабніших кампаній переслідування української інтелігенції 1960-х років. У Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі та Луцьку майже одночасно заарештували понад 20 представників українського культурного середовища. Про це йдеться на фейсбук-стоірнці Галузевого державного архіву СБУ.

Серед затриманих були Іван Світличний, брати Михайло та Богдан Горині, Іван Гель, Валентин Мороз та інші діячі. У документах КДБ їх характеризували як «морально нестійких», «наклепників» та «розповсюджувачів ворожої пропаганди».

Насправді йшлося про людей, які виступали проти русифікації, захищали українську культуру, поширювали заборонену літературу та вимагали дотримання прав людини.

Опанас Заливаха: мистецтво, яке радянська влада визнала небезпечним

В Івано-Франківську під арешт потрапив художник Опанас Заливаха. Розсекречені матеріали його кримінальної справи дають можливість простежити, як радянський режим переслідував митця не лише за поширення самвидаву, а й за його творчу позицію.

Одним із пунктів звинувачення стала так звана «антирадянська агітація». Заливасі закидали виготовлення, зберігання та поширення самвидавної літератури, зокрема матеріалів про русифікацію України.

Та увагу спецслужб привернула і його мистецька діяльність.

За рік до арешту Заливаха разом з художницею Аллою Горською створив для Київського державного університету вітраж «Шевченко. Мати». Роботу радянська партійна влада визнала «ідеологічно ворожою». Вітраж знищили ще до того, як митцю винесли офіційний вирок.

Цей епізод показує, що для радянської системи небезпечною могла бути не лише написана чи поширена заборонена книга. Самостійна інтерпретація української історії та культури в мистецтві також сприймалася як прояв спротиву.

П'ять років таборів і заборона малювати

Заливаху засудили до п'яти років таборів суворого режиму в Мордовії.

Для нього адміністрація табору отримала окрему вказівку — категорично заборонити малювати. Радянська система намагалася контролювати навіть мистецьку творчість ув'язненого.

Попри негативну реакцію громадськості та колективні звернення із закликами дотримуватися «гуманного духу радянських законів», переслідування українських дисидентів не припинилися.

Арешти 1965 року мали залякати інтелігенцію та зупинити поширення вільних ідей. Проте сталося протилежне.

Репресії не знищили український дисидентський рух, а сприяли його подальшому формуванню. Згодом спротив радянській системі набув організованіших форм, а інформація про переслідування українців почала виходити за межі СРСР.

Історія Опанаса Заливахи стала одним із прикладів того, як радянська влада намагалася поставити під контроль не тільки думки та слова, а й українське мистецтво. Розсекречені документи КДБ сьогодні дозволяють побачити механізми цієї репресивної системи та зрозуміти ціну, яку українські митці й інтелектуали платили за право залишатися собою.