Мовчазні свідки депортації: у Рівному презентували вишивки майстрині, висланої до Сибіру
606 Виставка стала не лише даниною народній традиції, а й глибокою розповіддю про трагічну долю української жінки в часи радянських репресій.
У Рівненському обласному краєзнавчому музеї в межах популярного проєкту «Історія одного експонату» відбулася особлива культурна та меморіальна подія. До Всесвітнього дня вишиванки тут презентували унікальну колекцію вишитих речей, створених у 50–70-х роках ХХ століття мешканкою селища Мізоч Надією Логозою (Дмитрук). Про це розповідають на фейсбук-сторінці музею.
Головною спікеркою заходу виступила старша наукова співробітниця музею, заслужений працівник культури України Алла Українець. Вона розповіла присутнім, що авторка робіт стала однією з тисяч жертв жорстоких повоєнних депортацій українців до Сибіру.
Представлені вишивки — це не просто високохудожні зразки традиційного декоративно-ужиткового мистецтва. Це мовчазні свідки поневірянь, незламності духу та туги за рідною грою, які майстриня пронесла крізь роки заслання та втілила у стібках на полотні.
Історичний контекст подій того часу та масштаб трагедії повоєнних виселень розкрив доктор історичних наук Андрій Жив’юк. Він детально зупинився на тернистому життєвому шляху Надії Логози, підкресливши, як радянський режим намагався знищити українську ідентичність, і як саме традиційна культура допомагала людям вижити в нелюдських умовах.
Під час заходу відвідувачі мали змогу переглянути щемливий документальний сюжет про долю родини Дмитруків-Логоз. Відео було створене громадською організацією «Після тиші» на основі задокументованих усних свідчень та архівних матеріалів.
Особливою гостею презентації стала донька майстрині — Леся Черниш. Саме завдяки її дбайливості материнська спадщина була збережена впродовж десятиліть. Леся прийняла рішення передати ці реліквії до фондів Рівненського краєзнавчого музею, аби історія її мами стала відомою загалу. Жінка щиро подякувала музейникам за увагу до пам'яті про її родину.
«Кожен орнамент і візерунок цих робіт зберігає в собі історію нашої родини, традиції Мізоча та душу моєї мами», — поділилася Леся Черниш.
Для музейної спільноти та гостей заходу ця презентація стала потужним нагадуванням, що українська вишиванка — це не просто святковий одяг, а генетичний код нації, символ духовної єдності, родинної пам’яті та незламності, які передаються з покоління в покоління і додають сили боротися за свою спадщину сьогодні.
Читайте також:
- Історія
У Львові відкрили виставковий проєкт «Сувій Роду»
- Баштанка
Микола Баранюк з Казанки у 55 років навчився бісероплетінню і створив 14 ікон та картин
- Історія
У Рівному презентували унікальний гастрономічний рушник «Енеїда»
- Баштанка
Живі традиції у вишивці та слові: у Баштанці відбулася творча зустріч із Любов’ю Голодівською