З нами розмовляє епоха

Минає 925 років від часу першої писемної згадки про літописне місто Чорторийськ.

Перша ж писемна згадка про Чєрторыєскъ як місто належить до 1100 р., коли воно дісталося володимир-волинському князю Давиду Ігорьовичу (1055-1112). Також у різні часи воно згадується, як Черториськ, Чарторийськ, але найбільш розповсюджена назва Чорторийськ. Всього в літописі у зв’язку з різними політичними подіями місто згадується шість разів: 1100, 1142 (двічі), 1227, 1228, 1289 рр. В 1227 р. Чорторийськ захопили пінські князі, а в 1228 р. волинські князі Данило і Василько Романовичі з боєм відібрали місто. З відвоюванням Чорторийська у пінських князів, закінчилася остання фаза в історії об’єднання Волинської землі, подія, яка має не тільки локальне, але загальнонаціональне значення.         

В 1289/91 р. в Чорторийську князем Мстиславом Дани́ловичем (? — після 1292) була заложена кам’яна башта.           

Ця кількість згадок вказує на помітну роль міста в житті Волинської землі на її північно-східних рубежах в XII-XIII ст.           

Читайте також: Данило Романович і літописний Угровськ

Зараз на території села Чарторийськ Камінь-Каширського району є два городища відповідно ХІ-ХІІІ ст. і XVI-XVIII ст. Наявність двох городищ на території одного населеного пункту це унікальне явище для Волині.         

Перше городище ХІ-ХІІІ ст., ототожнюється з залишками літописного міста Чорторийськ.

З наукових публікацій кінця ХІХ ст. відомо, що тут в 1820-х роках колишнім місцевим поміщиком графом Пацеєм була проведена «розкопка»  (тобто роботи, спрямовані на пошуки й добування чого-небудь захованого під землею тощо). Було знайдено залишки цегляних стін та фрагменти будівельних матеріалів якоїсь давньої будівлі. Треба відзначити, що історія зародження археології та оформлення її як науки на Волині, як і в Україні загалом, належить до першої половини ХІХ ст.

У цей час археологія ще не відокремилась від загальноісторичних дисциплін і процес її становлення в той час характеризувався епізодичними, без будь-якої методології та наукового обґрунтування випадковими розкопками. Більшість з них проводилися приватними особами, насамперед з метою пошуків скарбів, можливо вираз «нічого особливого не було знайдено», вказує на мету пошуків.         

Привертає термін «розкопка» в сучасному розумінні це археологічні розкопки. Оскільки вжито цей термін у тогочасній науковій літературі, то це єдина інформація, що вказує про найраніший етап археології на Волині. Враховуючи, що точна дата невказана «Раскопка была произведена въ двадцатыхъ годахъ нашего столетія (тобто 20-х роках ХІХ ст)», однак ми можемо умовно сказати: пройшло 200-ліття від першої «розкопки» не тільки на городищі літописного Чорторийська, а й на Волині.         

Відомо, що граф Федір Пацей володів містом Чорторийськом. У 1830-1831 роках він брав активну участь у польському повстанні. Після поразки повстання місто було конфісковане урядом Російської імперії й передане у державну власність.         

На початку ХХ ст., про городище згадує В.Б. Антонович: «Чарторийскъ. На берегу Стыря есть круглое городище въ 172 сажени въ окружности на немъ сохранились остатки каменной стены».         

У другій половині ХХ ст., Павло Раппопорт, старший науковий працівник Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР, зацікавився Чорторийським городищем. Він зіставив літописну згадку 1289 р. про будівництво мурованої башти; повідомлення в публікаціях кін.ХІХ- поч.ХХ ст. про залишки «останковъ кирпичныхъ стенъ»; «остатки каменной стены», якоїсь давньої будівлі.           

В 1960-1961 роках він провів на пам’ятці археологічні дослідження. Було встановлено, що культурний шар датується XI-XIII ст.; також було виявлено потужний фундамент давньої будівлі круглої форми, діаметром до 14 метрів. Дослідник обґрунтував, що це залишки башти, яку згадує літопис. Таким чином, внаслідок археологічних досліджень було підтверджено, що дане городище ототожнюється з дитинцем літописного Чорторийська. 

Башта в давньоруському оборонному будівництві це в декілька поверхів споруда, мурована на всю висоту, що стояла окремо і виконувала функції як оборонні, так і житлові. Бувши центральним ядром оборони укріплення, башта відігравала роль, аналогічну західноєвропейським донжонам. Такий тип «однобашених фортець», тобто фортець, основним вузлом яких була потужна башта – донжон, з’являються в західноруських землях, особливо в західних районах Волині в другій половині ХІІІ ст. Він цілком відповідав тогочасним вимогам, які пред’являлись для оборонних споруд у зв’язку з появою нових прийомів облоги.

Про деякі такі оборонні споруди згадуються у літописі, деякі було відкрито археологічно, тобто залишки фундаментів, а деякі збереглися до нашого часу. В археологічній літературі вони об’єднані терміном башти волинського типу. Чорторийська башта за своїми параметрами дуже схожа на збережену башту у м. Кам'янець (Білорусь). У плані вона теж круглої форми, зовнішній діаметр 13,5 метрів. Висотою – 30 м., ділиться на п'ять ярусів-поверхів. Стіни муровані з цегли, товщиною до 2,5 м.

За цією аналогією досліднику вдалося створити графічну реконструкцію.

Отже, 65 років потому було археологічно відкрито залишки чорторийської мурованої башти, унікальної пам’ятки військової архітектури другої половини XIII ст.         

У XVI ст. виникає друге городище, де згодом у XVIІ-XVIII ст. був збудований мурований замок князів Чорторийських, який потім перейшов до Радзивілів.

Читайте також: Перша згадка, городище та німецькі колоністи: історія села Кияж на Волині

Треба відзначити, що про Чорторийськ у своїх працях згадує Юзеф Ігнацій Крашевський (1812-1887) – польський письменник, публіцист, видавець, автор книг з історії та етнографії, був дійсним членом Віленської археологічної комісії, а крім того, був обдарованим художником. У своїй книзі «Спомини Волині, Полісся та Литви», яка вперше була видана у Вільно в 1840 р., перевидавалася у Польщі в 1860 та 1985 роках, описує:

«Замок, від якого зосталися тільки голі мури з радзівілівськими орлами на верхівках, високий вал і глибокі фоси (канава, рів), збудований за звичаєм біля самого Стиру, на високому пагорбі, доступному для спостереження з відстані близько милі з кожної сторони. Архітектура сучасних замкових руїн датує їхнє походження XVIІ чи XVIII ст.»  

Своїм малюнком «Руїни замку у Чорторийську», ілюструє стан будівлі на той час.

До нашого часу чорторийський замок не зберігся.         

У статусі містечка Чорторийськ проіснував до початку ХХ ст. Цікаво, що з виникненням в місті двох фортець, зумовило міщан розрізняти ці частини міста, відповідно, як Старий Чорторийськ, і, як Новий Чорторийськ, що відклалося в документах під 1598-1622 рр. Через деякий час, коли фортеці втратили своє функціональне призначення, панівною назвою стає тільки Чорторийськ.

А через три століття історія з назвами дивним чином повторилася. З будівництвом залізниці на початку ХХ ст. виникло селище Новий Чарторійськ, у 1946 році історичному селу Чорторийськ додали приставку Старий. А 7 жовтня 2021 року Верховна Рада України перейменувала село Старий Чорторийськ на Чарторийськ, але це вже зовсім інша історія.         

Зараз на території села є комплекс об’єктів культурної спадщини: пам’ятка архітектури національного значення, мурований костел домініканців  1736-1741 рр.; дві пам’ятки археології місцевого значення: городище ХІ-ХІІІ ст.; городище ХVІ–ХVІІІ ст. Наявність двох городищ на території одного населеного пункту – це унікальне явище, як містоутворювальний чинник у розвитку міста.         

Отже, село Чорторийськ має багате історичне минуле та значну культурну спадщину: комплекс пам'яток, що становить культурну, історичну та наукову цінність. Українське пам'яткоохоронне законодавство передбачає для такого комплексу пам'яток особливу форму охорони і збереження, як створення заповідника. 

Читайте також:На Волині пропонують створити історико-культурний заповідник «Давній Чорторийськ»