Як нововолинські шахтарі здобували Незалежність
2466 
Гірники 75 років тому фактично стали засновниками міста Нововолинська, а заразом – і рушійною силою для соціально-економічних та політичних перетворень, які призвели до краху тоталітарної комуністичної системи, розпаду Радянського Союзу і отримання Україною незалежності.
Велику роль у цьому зіграв шахтарський страйк 1989 року, з учасником якого вдалося поспілкуватися авторці статті.
Передумови протесту
Видобувати вугілля у Нововолинську почали 1954 року. Оскільки робочих рук не вистачало, до цієї справи долучилися… повстанці, які діяли на Волині, та політичні в’язні, які поверталися після загальної амністії з ГУЛАГу.
Перші тоді ставали шахтарями, аби убезпечити себе і родини від арешту, а другі таким чином знаходили собі прихисток та нове місце роботи. Так, попри намагання радянської влади збудувати інтернаціональне місто відданих комуністичним ідеям трударів, у Нововолинську утворилася згуртована спільнота націоналістів, яка зіграла важливу роль у майбутньому України.
Адже 36 років тому саме нововолинські шахтарі підхопили масову акцію протесту, яка почалася з шахти імені Шевякова у далекому Мєждурєченську (Кузбаський басейн), де в ніч на 11 липня 1989 року проголосили про страйк.
Перед тим у газеті «Труд» страйкарі опублікували лист заслужених робітників цього шахтарського міста Кузбасу, в якому з гіркотою писали про серйозні недоліки виробничого та соціально-побутового характеру. Відповідь місцевої влади їх не задовольнила. Тому на початку липня вони сформулювали 8 вимог і, зібравши 500 підписів, передали їх у ЦК профспілки працівників вугільної промисловості, у міськком КПРС і директорові шахти, давши термін для розгляду до 10 липня.
4 липня 1989 року активістів запросили на зустріч із членами профспілкового комітету та адміністрацією гірничого підприємства. Проте шахтарі, бачачи марність переговорів, залишили нараду, а через тиждень розпочали потужну акцію протесту. Із цього моменту страйк солідарності став поширюватися всіма містами Кузбасу.
Боротьба українців
Попри відсутність тоді інтернету та повне замовчування владою багатьох подій, інформація про страйк дісталася українських гірників. Першими почали страйкувати шахтарі Донбасу. Адже люди тоді повірили у свої сили і йшли на площі шахтарських міст до учасників страйку, щоби висловити невдоволення умовами життя та праці.
Завдяки цьому вдалося напрацювати пакет із 42 вимог до влади, серед яких було збільшення для гірників кількості відпускних днів, зниження пенсійного віку залежно від гірничого стажу, нарахування пенсій із розрахунку 75% середньомісячного заробітку за будь-які п’ять років поспіль на розсуд працівника, виплата соціальної допомоги сім’ям загиблих шахтарів та скасування поточного графіка вихідних.
Із такими пропозиціями цілком погоджувалися й волинські гірники, які 20 липня підхопили страйк донецьких колег і вийшли на центральну площу Нововолинська. З дитинства пам’ятаю гучний стукіт касок страйкарів та їхні гасла, які лунали із гучномовця. Тоді мої батьки працювали зв’язківцями на шахті №4, забезпечуючи комунікацію між владою та гірниками. За їхніми словами, найяскравішим спогадом стало отримання довгоочікуваних телеграм про задоволення вимог страйкарів.
Головою страйкового комітету Нововолинська був Федір Захарчук, який 2009 року розповів мені як кореспондентці газету «Дзеркало тижня», що список вимог до влади формувався не тільки на основі потреб шахтарів, а й міжнародного досвіду роботи вугільної промисловості та охорони праці гірників.
«Із цим нам допомогли болгарські колеги, члени незалежної профспілки «Подкрепа», які передали для ознайомлення Міжнародний статут гірників. Вивчивши його, ми сформулювали свої вимоги до уряду СРСР. У результаті, їхня кількість зросла до 175 пунктів», – наголосив Федір Захарчук.
Але тодішня влада не поспішала на це реагувати. Щоправда, коли інформація про масові шахтарські страйки, завдяки ЗМІ, поширилася по всьому Радянському Союзі і за кордоном, ігнорувати ці запити гірників стало неможливо.
Історична місія нововолинця
Розуміючи серйозність ситуації, президент СРСР Михайло Горбачов вирішив вислухати незадоволених шахтарів, тому зібрав представників від кожного шахтарського регіону у Свердловському залі Кремля. Цю зустріч навіть транслювали по телебаченню в прямому ефірі, і, звісно ж, було складено список дозволених запитань. Із незручними для влади вимогами до трибуни не підпускали. Але молодому нововолинському активісту Федору Захарчуку пощастило більше. Він проскочив через охорону і спробував підійти до Горбачова. А той, побачивши наполегливість гірника, дозволив йому говорити.
«Я почав зачитувати вимоги свого страйкому, де першим пунктом стояла відставка президента СРСР М. С. Горбачова. Після чого Михайло Сергійович перегнувся через трибуну і попросив передати йому мої вимоги, оскільки він їх не читав. Пізніше до мене підійшов охоронець і запропонував пройти з ним у кабінет Горбачова. Пересиливши страх і хвилювання, я погодився і потім не пошкодував про це», – розповідав із захватом Федір Миколайович.
Загалом, розмова із Горбачовим замість запланованих 45 хвилин тривала неповних три години.
«Він мене запитав, чому у провінції в нього такий низький рейтинг? А я відповів, що в усьому винна комуністична партія і те, що він тривалий час очолював її. Із цим Горбачов погодився і зауважив, що компартія не підлягає реформуванню, а економічну ситуацію в країні підриває зниження цін на міжнародному ринку на тюменську нафту. Через що навіть подорожчання таких продуктів не першої необхідності, як автомобілі, вироби з хутра, не здатне покрити дефіцит бюджету. Вихід він бачив тільки в суверенітеті республік СРСР, які повинні самостійно виживати на своїх природних і виробничих ресурсах», – поділився спогадами Федір Захарчук.
Невдовзі так воно і сталося. Після чого почали говорити, що поштовхом для розпаду СРСР були саме страйки шахтарів, важливу роль у яких відіграли нововолинці.
Читайте також: «Щоб відстоювати наш край та історію, маємо хороший інструмент – правду», – історик із Нововолинська Юрій Велінець
Дивіться також відео про Революцію на граніті на ютуб-каналі Район in ua:
Читайте також:
- Історія
Дослідник революційного руху в Україні: 134 роки тому народився історик Осип Гермайзе
- Історія
У російській Воркуті демонтували пам'ятник жертвам ГУЛАГу
- Історія
Партизани ГУЛАГу: депутат Європарламенту з Литви презентував у Луцьку історичну книгу
- Рівне
Березнівський музей презентував «Вишиту пам'ять»: вишиванки земляків, які пройшли ГУЛАГ та окупацію